Справа № 331/5882/25
Провадження № 2-а/331/88/2025
іменем України
11.11.2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Встановив:
07.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.07.2025 року ОСОБА_1 було затримано працівниками Національної поліції України, після чого доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП.
У вересні 2025 р. він отримав поштою постанову про відкриття виконавчого провадження, з якої дізнався, що на нього накладено штраф.
Після звернення ОСОБА_1 до ТЦК на його адресу поштою було надіслано постанову від 05.08.2025 року, якою тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено штраф у розмірі 25.500 грн.
Раніше позивач ніяким чином з вказаною постановою ознайомлений не був, що дає підстави просити про поновлення строку на оскарження.
Зазначає, що він був виключений з військового обліку ще у 2011 році, як особа, що була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Відповідну довідку він намагався надати працівникам ТЦК, але вони не стали звертати на неї увагу.
Насправді у Бердянському РТЦК нікого взагалі не цікавили його військово-облікові документи - від нього лише вимагали пройти ВЛК, тобто розписатися в якихось паперах (оскільки жодного лікаря там не було).
Виключення з військового обліку передбачає втрату статусу військовозобов'язаного. Особа, виключена з військового обліку, не має обов'язків, пов'язаних із військовим обліком - не повинна проходити ВЛК, оновляти військово- облікові дані та інше.
Просить поновити строк на звернення до суду. Визнати протиправною і скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 753 від 05.08.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25.500 грн. за ч. 3 статті 210-1 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнути з Відповідача на користь Позивача всі судові витрати, як ті, що фактично понесені, так і ті, що повинні бути понесені у майбутньому у зв'язку з наданням правової допомоги. Документи на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня постановлення рішення по суті справи.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року відкрито провадження по справі, надано відповідачу строк п'ять днів з дня отримання ухвали для надання відзиву.
14.10.2025 року до суду надійшов від відповідача відзив, зазначає, що 10.10.2025 року через Укрпошту ними отримана ухвала суду від 08.10.2025 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, позовну заяву. З вказаним позовом повністю не згодні,вказують, що 15.07.2025 року о 15 год. 40 хв. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу, про що було складено відповідний акт від 15.07.2025 року. Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.07.2025 № 520 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 05.08.2025 о 09:00 год. в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Свою провину не визнав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Другий примірник протоколу він також отримав, про свідчить його особистий підпис у протоколі. В матеріалах справи знаходиться акт про відсутність військово-облікового документу від 15.07.2025 року. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву, просить розгляд адміністративної справи про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення проводити без його участі та без участі його адвоката. На задоволенні адміністративного позову наполягає. Просить не стягувати з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.
Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження до особистого кабінету підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Щодо строків звернення із даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачений обов'язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Судом встановлено, що 05.08.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника бердянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №753 про адміністративне правопорушення та визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУПаП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн. 00 коп.
Разом з тим, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 07 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на оскарження.
Позивач надав до суду копію конверту АТ «Украпошта» з рекомендованим поштовим відправленням 0601197331929, згідно якого встановлено, що від ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 була направлена постанова про притягнення його до адміністративної від повільності, яку він отримав 06.10.2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що причини пропущення строку щодо оскарження постанови №753 від 05.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення є поважними, а тому наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.
Щодо визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
05.08.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №753 про адміністративне правопорушення ти визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУПаП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн. 00 коп. , чим порушив частину шосту статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову, звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Згідно ч.6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Зокрема, бланкетна диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тому для встановлення елементів складу правопорушення, передбаченого цією статтею, застосовуються положення Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Нормами п.п.12, 13 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП, покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП.
За змістом статті 268 КУпАП, при розгляді справ, передбачених ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, участь належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи особи, яка притягається до відповідальності, не є обов'язковою.
За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в цій статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .
На виконання приписів ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» КМУ своєю постановою №560 від 16.06.2024 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок 560).
Згідно з п. 25 Порядку 560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п. 49 Порядку 560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Згідно з п. 52 Порядку 560 під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
З наведених вище норм чинного законодавства України вбачається, що у разі оскарження позивачем факту непред'явлення за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП військово-облікового документу, належним підтвердженням подій щодо пред'явлення військово-облікового документу має бути відповідний відеозапис.
Однак до спірної постанови та до матеріалів адміністративної справи, що розглядається, матеріалів відеофіксації щодо непред'явлення позивачем військово-облікового документу відповідачем не надано.
Разом з тим, до суду ОСОБА_1 надано довідку Міністерства оброни України від 22.10.2010 року №1/268, згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_5 виключений з військового обліку за ст.37 п.5 «г» ЗУ «Про військовий облік та військову службу» (був раніше засуджений).
Суд зауважує, що згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Отже, оскільки вказаного відеозапису відповідачем не надано, суд вважає, що відповідачем не доведено факту непред'явлення позивачем за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП військово-облікового документу.
Тобто, процедура перевірки документів здійснена відповідачем з порушенням.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Суд при оцінці фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність доказів, які свідчать про склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАП, а тому спірна постанова № 753 від 05 серпня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП . З цих підстав суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити.
Керуючись ст. 5, 6, 77, 139, 242, 245, 246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення з даним позовом до суду та поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 753 від 05.08.2025 року
Визнати протиправною і скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 753 від 05.08.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25.500 грн. за ч. 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Н.В.Фісун