Справа № 344/5406/25
Провадження № 22-ц/4808/1742/25
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Василишин Л.В., ознайомившись з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів передано за підсудністю до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
На вказану ухвалу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття апеляційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Встановлено, що оскаржувана ухвала постановлена судом 10 вересня 2025 року. Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги на вказану ухвалу було 25 вересня 2025 року. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вперше подав апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу 29 вересня 2025 року, однак, така була повернута апеляційним судом 04 листопада 2025 року. Після цього представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно звернувся із апеляційною скаргою 07 листопада 2025 року. 10 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив до апеляційного суду заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року. В обґрунтування заяви зазначив, що первинно апеляційну скаргу ним було подано у встановлений законом строк, а тому для забезпечення права на апеляційний перегляд справи, необхідно поновити строк на апеляційне оскарження. Проте наведені представником апелянта доводи щодо первинного подання апеляційної скарги в межах строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, спростовуються встановленими судом обставинами, а тому враховуючи наведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені представником апелянта у відповідній заяві, не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. З огляду на викладене, представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно направити до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує на те, що апелянт звільнений від сплати судового збору, оскільки позов пов'язаний з порушенням прав останнього як споживача.
Суд не погоджується із такими твердженнями представника апелянта з огляду на таке.
У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Отже, зазначене свідчить про те, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини, де продавцем послуг є саме юридична особа або фізична особа-підприємець, якщо ж надання послуг здійснене фізичною особою, яка не є підприємцем, то дія Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на такі правовідносини.
За таких обставин, враховуючи, що інформація щодо відповідача ОСОБА_3 , який є відповідачем у цій справі відсутня у державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на ОСОБА_1 не поширюється пільга зі сплати судового збору, передбачена Законом України «Про захист прав споживачів».
Також суд звертає увагу на те, що 10 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - Захаріїв Б. Д. подав до апеляційного суду заяву, в якій просив звільнити апелянта від сплати судового збору з посиланням на статтю 8 Закону України «Про судовий збір», а також статтю 136 ЦПК України. В обґрунтування заяви вказав, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 % річного доходу апелянта за попередній календарний рік, у власності апелянта немає нерухомого майна, в тому числі, земельної ділянки, що свідчить про скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 .
Аналізуючи вказані доводи поданої заяви про звільнення від сплати судового збору, суд уважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Зазначені норми закріплюють дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що з метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Вказане свідчить про те, що для вирішення заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у заяві про звільнення від сплати судового збору обставини не є безумовними підставами для задоволення такої, оскільки не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану апелянта. До заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подаввідомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, відповідно до яких дохід ОСОБА_1 за 2024 рік складає 208,22 грн. Крім того, надав скріншот із сайту «Дія» про те, послуга - отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тимчасово недоступна. Водночас суд з метою перевірки матеріального становища ОСОБА_1 , зокрема, щодо наявності у нього на праві власності нерухомого майна, самостійно сформував відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої у власності апелянта є земельні ділянки з кадастровим номером 2625687600:10:003:0020 та кадастровим номером 2625687600:10:003:0021, що розташовані в АДРЕСА_1 . Суд також бере до уваги, що апеляційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я, спір між сторонами виник з приводу придбання ОСОБА_1 майна на загальну суму 131950 грн. Крім того, представник апелянта взагалі не надав суду даних про наявність чи відсутність у апелянта рухомого майна, банківських рахунків, інших активів.
Посилання представника апелянта в обґрунтування заяви на те, що підстави для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 встановлені в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2025 року суд уважає необґрунтованим, оскільки вирішення питання щодо звільнення особи від сплати судового збору є виключно дискреційним правом суду та встановлюється судом у кожному конкретному випадку.
Отже, зазначене спростовує доводи заяви про звільнення від сплати судового збору щодо скрутного матеріального становища ОСОБА_1 , яке перешкоджає йому виконати вимоги законодавства в частині оплати поданої апеляційної скарги судовим збором, а тому у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги фізичною особою на ухвалу суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої цієї статті становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі складає 484,48 грн.
Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: Отримувач: ГУК в Iв.-Фр.обл./ТГ Ів.-Фр./22030101; Код ЄДРПОУ: 37951998; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UA418999980313131206080009612; Наявність відомчої ознаки: «80» Апеляційні суди; Назва суду: Івано-Франківський апеляційний суд
При цьому, при заповненні платіжного документа потрібно вказати вищевказані реквізити, а також у графі «Код платника» слід зазначити: *;101;________________________
(реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом _________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Івано-Франківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Платіжний документ направити в апеляційний суд.
Також в порушення пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додано докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих матеріалів іншим учасникам справи. Квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, датована 29 вересня 2025 року, не може вважатися належним виконанням наведених вимог цивільного процесуального закону, оскільки подана 29 вересня 2025 року апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, представнику апелянта необхідно надати суду апеляційної інстанції докази надсилання копії апеляційної скарги (з додатками) іншим учасникам справи за результатами звернення до суду апеляційної інстанції 07 листопада 2025 року.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року за заявою представника ОСОБА_1 - Захаріїва Богдана Дмитровича неповажними.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 рокузалишити без руху.
Для виправлення зазначених в ухвалі недоліків встановити строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Василишин