Справа № 713/3334/25
Провадження №2-а/713/65/25
іменем України
10.11.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд в складі: головуючого судді Осокін А.Л., за участю секретаря судового засідання Холіван В.П.., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на таке.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1911 від 03.09.2025 позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП на накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 , отримавши повістку №585/09 з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 03.09.2025 на10:00 год. для уточнення військово-облікових даних - на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_1 не зявився, причини неявки суд не повідомив, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не був зобов'язаний уточнювати свої облікові данні.
29.08.2025 відповідач пройшов у позивача ВЛК, після чого йому вручили повістку на 01.09.2025.
01.09.2025 позивач зявився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому намагались вручити повістку на 03.09.2025 з метою передачі до команди УМВА.
Після цього він зателефонував на гарячу лінію Міністерства оборони України.
За результатами звернення позивачу було надано відповідь від 12.09.2025 про те, що станом на 11.09.2025 у позивача відсутні порушення мобілізаційного законодавства. Аналогічна інформація вказана і у листі відповідача від 15.09.2025.
Позивач вказує, що всі його дані було уточнено, та він мав відстрочку від мобілізації до 26.02.2026.
Крім того, позивач зазначає, що він не порушував вимоги мобілізаційного законодавства.
Виходячи з викладеного позивач просить суд визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо складення вказаної постанови; визнати протиправною та скасувати постанову №1911 від 03.09.2025 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою від 30.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ без виклику сторін. Крім того, поновлено позивачу строк на оскарження вказаної постанови.
Відповідач надав відзив на позов, в якому позов не визнав, вказав, що позивача законно було притягнено до адміністративної відповідальності та просив у позові відмовити.
Крім того, відповідач подав клопотання про залишення позову без руху, оскільки позивач не довів поважність причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
Суд, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Cпірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян( ч.3 ст.210-1).
За приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1911 від 03.09.2025 позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП на накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 , отримавши повістку №585/09 з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 03.09.2025 на10:00 год. для уточнення військово-облікових даних - на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_1 не зявився, причини неявки не повідомив, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З листа від 15.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що станом на 15.09.2025 у позивача відсутні порушення мобілізаційного законодавства. Аналогічна інформація вказана і у листі відповідача від 15.09.2025.
З повістки від 01.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивача викликалось до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подачу в команду УМВА.
З витягу з «Резерв+» вбачається, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка від мобілізації до 28.02.2026.
Оже, аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що позивачу було повідомлено про необхідність зявлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 03.09.2025 та працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 намагались вручити повістку про виклик ОСОБА_1 на вказану дату. Але ОСОБА_1 , відмовився від її отримання. Вказана обставина визнається і самим ОСОБА_1 ,, про що він зазначив у позові.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 було належним чином доведено про необхідність зявлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 03.09.2025.
Разом з тим ОСОБА_1 на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_1 не зявився, поважність причини неявки не повідомив.
Згідно абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно абз.11 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Вказане означає, що позивач не зявився до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, визначений у повістці. При цьому поважних причини, визначених у абзаці 11 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - він не навів.
При цьому посилання позивача на те, що він не зявився по причині того, що відповідач незаконно хотів його зарахувати в команду УМВА - не є поважною причиною неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеною Законом. На наявність відстрочки у позивача та відсутність підстав для мобілізації позивачу необхідно вказувати саме під час зясування обставин щодо наявності чи відсутності підстав для можливого зарахування позивача до команди УМВА.
Крім того, сам факт відсутності у позивача порушень мобілізаційного законодавства не свідчить про наявність у позивача права не виконувати вимогу та не прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, вказаний у повістці.
При цьому самовільне неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 є неправомірним.
Крім того, посилання позивача на ст..60 Конституції України щодо наявності у нього права не виконувати явно незаконні розпорядження чи накази - суд вважає безпідставним, оскільки повітка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю відповідає вимогам Закону. При цьому її посилання позивача на її незаконність - є виключно особистою інтерпретацією позивача.
За таких обставин суд знаходить доведеним, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Тому позов є необґрунтованим та підлягає відмові у задоволенні.
Крім того, вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову питання без руху, оскільки, на думку відповідача, судом було безпідставно поновлено строк на звернення до суду з даним позовом, та позивач не довів поважність причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Ухвалою від 30.10.2025 Вижницького районного суду поновлено позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.
З оскаржуваної постанови вбачається, що вона ухвалена за відсутності позивача.
Позивач вказує, що оскаржувану постанову отримав у Вижницькому ВДВС 21.10.2025. Позов надійшов до суду 29.10.2025.
За таких обставин правомірно дійшов до висновку про те, що позивач пропустив строк на звернення до суду з поважних причин.
У свою чергу відповідач, надавши клопотання про залишення позову питання без руху та зазначивши, що позивач не довів поважність причин пропуску строку - доказів на спростування цієї обставини не надав.
При цьому суд знаходить посилання відповідача на те, що позивач отримав повістку про виклик на 03.09.2025, що, на думку відповідача, свідчить про неповажність причини пропуску строку - безпідставним, оскільки з даної повістки не випливає, що позивач був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови.
Так, в межах даного позову позивач оскаржує постанову, яка ухвалена за його відсутності. Саме про цю постанову позивач не був обізнаний та оскаржив її до суду з пропуском строку.
За таких обставин клопотання відповідача про залишення позову питання без руху - є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити.
Суд, також, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи позову не спростовують вказані висновки суду.
За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасування та справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_1 для нового розгляду.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Суддя Андрій ОСОКІН