Справа № 646/4749/25
№ провадження 1-кп/646/1241/2025
11 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020004060 від 24.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - кулеметник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 , -
встановив:
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді кулеметника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 49, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.03.2025 приблизно о 01 год. 20 хв., знаходячись у місці тимчасової дислокації НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 №104 від 16.03.2025, а саме: кулеметнику 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 в складі визначеної групи до 10:00 17.03.2025 здійснити ротацію особового складу на позиціях відділення «КОРДОН» та «РОЗА» з метою недопущення прориву противника, де перейти до стійкової оборони із завданням не допустити просування противника, готовність до виконання з моменту отримання бойового розпорядження, яке було видано уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувалося на законі, за змістом не суперечило чинному законодавству та не пов'язане з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, непокору тобто відкриту відмову виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.
21 листопада 2025 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , який згідно із статтею 37 КПК України має повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №62025170020004060 від 24.03.2025 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості у приміщенні адміністративної будівлі Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7.
Зі змісту даної угоди встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, за обставин, викладених в обсязі висунутого обвинувачення, сприяв проведенню досудового розслідування, щиро покаявся у скоєному.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 , буде призначене покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його щире каяття, а також те, що ОСОБА_3 беззастережно визнає свою вину, відсутність тяжких наслідків та сприяння проведенню досудового розслідування, щире каяття, з урахуванням вказаних обставин, погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за це кримінальне правопорушення, у виді службового обмеження для військовослужбовців стоком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави двадцяти відсотків.
Крім того, угодою встановлені наслідки її укладання і затвердження, відповідно до вимог ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив затвердити цю угоду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні, просив її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію підзахисного та просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, або будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК та КК України, і тому вона може бути затверджена судом. На умовах цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим є правильною за ч. 4 ст. 402 КК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє його права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473, 474 КПК України.
Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.
Як видно з матеріалів досудового розслідування, у проваджені зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а тому визнання ним винуватості є цілком виправданим.
Таким чином, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, узгоджена обвинуваченим у присутності його захисника та прокурором, визначена за наявності до того законних підстав, а тому не суперечить інтересам суспільства.
Суд також вважає, що обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, характер кримінального правопорушення та інші обставини, цілком враховані угодою про визнання винуватості знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні та свідчать про можливість застосування положень ст. 69 КК України.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2025 у справі №643/4945/25 (провадження №1-кс/643/1652/25) стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 60 560, 00 грн. Строк дії запобіжного заходу визначено до 26.05.2025 включно.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15 (далі-Порядок) встановлений порядок повернення застави, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.8 Порядку застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
На підстав викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави останнім не був порушений, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню із встановленими обов'язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю, після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 468-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 листопада 2025 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62025170020004060 від 24.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 58, ст. 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців стоком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави двадцяти відсотків.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового звання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді застави з покладеними обов'язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, за період з 28.03.2025 по 31.03.2025, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2025 у справі №643/4945/23 (провадження №1-кс/643/1652/23) у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену 30.03.2025 за обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - заставодавцем ОСОБА_8 , код платника: НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України (згідно платіжної інструкції 1.111738039.1 від 30.03.2025) - повернути заставодавцю ОСОБА_8 відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
Речові докази: відеофайл з назвою «ВІДМОВА_2_MP_17_03_2025», який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження №62025170020004060 від 24.03.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 Кримінального кодексу України, а також тягне за собою наслідки, встановлені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1