Справа № 635/11121/24
Провадження № 2/635/2837/2025
07 листопада 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання Пальчук Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором №200504579 від 15.04.2016 року в розмірі 40785,17 гривень (яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 26570,70 гривень, суми збитків з урахуванням 3% річних - 2394,20 гривень, суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 11820,27 гривень), а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 20.07.2020 укладено договір відступлення прав вимоги №7_БМ , за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитним договором №200504579 від 15.04.2016. Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 13.09.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 40785,17 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 26570,70 гривень, сума збитків з урахуванням 3% річних - 2394,20 гривень, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 11820,27 гривень. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. а також витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.10.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився у спрощеному позовному провадженні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 15.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем - ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2914313949.
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 15250 грн., з встановленим строком користування з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року, а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року позивач набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Так, відповідно до витягу з реєстру боржників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до договору №7_БМ від 20 липня 2020 року про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги відносно відовідача - ОСОБА_1 за кредитним договором №200504579 в сумі 26570,70 гривень.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 13 вересня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 26570,70 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 8656,96 грн.; заборгованість за відсотками - 17913,74 грн., що підтверджується копією виписки по особовим рахункам відповідача.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, за відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача за період з 13 вересня 2021 року по 13 вересня 2024 року інфляційні збитки в сумі 2394,20 та 3% річних в сумі 2394,20 гривень.
Суд зазначає, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Як регламентовано ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.
Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 кредитного договору №200504579, відсутність повної сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості інфляційних втрат за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року заборгованість становить 11820,27 гривень та розрахунку 3% річних за період з 13.09.2021 року по 13.09.2024 року становить 2394,20 грн. На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 40785,17 грн., яка складається з: суми заборгованості - 26570,70 грн., суми інфляційних втрат - 11820,27 грн. та суми 3% річних - 2394,20 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Позивачем при подачі позову до суду, відповідно до платіжної інструкції №9760 сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200504579 в розмірі 40785 (сорок тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 17 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційна скарга подається учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.А. Лук'яненко