11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14280/24 пров. № А/857/29708/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, ухвалене суддею Сорока Ю.Ю. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/14280/24 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
09 грудня 2024 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1798 від 31.03.2020 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що наявність у позивача податкового боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів встановлене актом перевірки, який був скерований платнику рекомендованим листом та відповідно до п.44.2 ст. 42 ПК України вважається належним чином врученим (акт перевірки повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). Щодо висновків суду про те, що оскаржуване рішення прийняте раніше, аніж в платника податку виникло право на подання заперечення на акт, скаржник зазначає, що в даному випадку виключення з реєстру платників податку відбулось 01.04.2020, а згідно п.8 пп.298.2.3 п. 298.3 ст. 298 ПК України платник був зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів за встановлених обставин в останній день другого із двох послідовних кварталів, а саме 31.03.2020.
Відтак, згідно доводів скаржника, за недотриманням платником єдиного податку вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, Головним управлінням ДПС у Волинській області правомірно відповідно до п.299.10 ст. 299 ПК України прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, висловивши заперечення на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання відповідача аналогічного змісту.
Позивач скористався правом подання заперечення на клопотання скаржника.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №4741 від 16.03.2020.
Згідно бази даних ІКС “Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) у ФОП ОСОБА_1 в ІКПП станом на 31.03.2020 обліковувалась заборгованість в сумі 1161,85 грн, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати єдиного податку в 2018 році.
Таким чином, за результатами перевірки встановлено порушення, а саме - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку абз.8 п.п.298.2.3 п.29 8.2 ст.298 та абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України.
На підставі висновку акту перевірки №4741 від 16.03.2020, ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №1798 від 31.03.2020 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Підставою для анулювання свідоцтва є: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України.
ФОП ОСОБА_1 , вважаючи рішення Головного управління ДПС у Волинській області №1798 від 31.03.2020 про анулювання реєстрації платника єдиного податку протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України, пунктом 298.1 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Відповідно до пунктів 296.3, 296.4 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що у відповідності до підпункту 49.18.2 пункту 49.2 статті 9 ПК України дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Пунктом 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №820/5346/17, від 05 жовтня 2021 року у справі № 815/1764/16.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).
З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що реєстрація позивача платником єдиного податку припинена передчасно з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, акт камеральної перевірки, датований 16.03.2020, повернувся на адресу контролюючого органу без вручення позивачу із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а рішення про анулювання платника податку було прийняте 31.03.2020, тобто, як правильно зазначено судом першої інстанції, до закінчення періоду, протягом якого позивач мав право на подання заперечення на акт перевірки, що визначене відповідно до абз.1 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України (протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки)).
Прийнявши спірне рішення 31.03.2020, податковий орган всупереч наведеним положенням позбавив позивача права брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки та надати свої заперечення на акт перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 826/3576/15, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/19830/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 14.01.2021 у справі № 808/9011/15.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці рішення Головного управління ДПС у Волинській області №1798 від 31.03.2020 про анулювання реєстрації платника єдиного податку на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання його протиправними та скасування.
Слід також наголосити на допущенні відповідачем й інших процедурних порушень.
Так, згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, в силу положень пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений ПК України, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.06.2022 по справі №810/2065/18.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли з урахуванням правових наслідків існування податкового боргу (якими є втрата права на застосування спрощеної системи оподаткування) платнику єдиного податку в обов'язковому порядку має бути надіслана податкова вимога безвідносно до суми боргу.
Проте, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, контролюючим органом не подано доказів направлення на адресу заявника податкової вимоги.
Отже, за відсутності обставин реальної обізнаності заявника із існуванням податкового боргу або об'єктивної неспроможності заявника знати про існування податкового боргу, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не забезпечено виконання положень ч.2 ст.2 КАС України при винесенні оскарженого рішення.
Враховуючи викладене, а також допущені відповідачем порушення умов та порядку прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що контролюючим органом не було дотримано процедури виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, отже не доведено правомірності рішення ГУ ДПС у Волинській області №1798 від 31.03.2020 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , що зумовлює скасування такого рішення в судовому порядку.
Крім того, з огляду на доводи скаржника, дослідженню судом апеляційної інстанції також підлягає питання дотримання позивачем строку звернення до суду з означеними позовними вимогами.
Згідно доводів контролюючого органу, окрім отримання поштових відправлень за власною податковою адресою, позивач також має можливість ознайомлюватися з інформацією про себе, як платника податків в Електронному кабінеті. Також, сплата боргу свідчить про те, що позивач був обізнаний із наявністю у нього податкового боргу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Доводи контролюючого органу про пропуск строку ґрунтуються на наявному в справі рекомендованому повідомленні про повернення поштового відправлення за відміткою “за закінченням терміну зберігання» №4301038476518 від 21.05.2019.
Однак, як слушно вказано судом першої інстанції, повідомлення про повернення поштового відправлення №4301038476518 не може, в даному випадку, слугувати безперечним та належним доказом вручення позивачу оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки зі змісту поштового відправлення №4301038476518 від 21.05.2019 неможливо встановити вміст такого поштового відправлення, а також дати вручення та надсилання поштового відправлення не кореспондуються між собою.
Слід також зазначити, що згідно п.17 Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого Постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку.
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Таким чином, належним доказом вмісту вкладення поштового відправлення є виключно опис вкладення до поштового відправлення.
В матеріалах справи такий опис вкладення до поштового відправлення позивачу рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1798 від 31.03.2020 відсутній, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1798 від 31.03.2020 вручене позивачу належним чином, як зазначає представник відповідача.
Інших документів, які б свідчили про отримання позивачем рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1798 від 31.03.2020, на розгляд суду не надано.
Суд, в свою чергу суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що з цим позовом позивач звернувся до суду 09.12.2024 - після ознайомлення із текстом позовної заяви ГУ ДПС у Волинській області про стягнення податкового боргу, яка надійшла до Волинського окружного адміністративного суду 27.07.2024 та отримана ФОП ОСОБА_1 у серпні 2024 року.
Відтак, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з означеними позовними вимогами з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України та вважає, що у розглядуваному випадку відсутні правові підстави для застосування правових наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст. 240 КАС України.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Приймаючи постанову, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 140/14280/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк