03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 607/14356/23
провадження № 51-1261км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023210000000308 від 28 лютого 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перепельники Зборівського району Тернопільської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом частково складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до обставин, детально наведених у вироку суду, в період із осені 2018 року по 26 серпня 2021 року, ОСОБА_7 отримав від потерпілого ОСОБА_8 грошові кошти в загальній сумі 95600 доларів США під приводом надання допомоги у придбанні на території м. Тернополя нежитлових приміщень комерційного призначення, однак фактично не зміг це зробити. У зв'язку із чим 28 лютого 2023 року у ОСОБА_7 , із корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 з метою уникнення повернення грошових коштів у загальній сумі 95600 доларів США, що становить 3 495 958,16 грн.
Реалізуючи свій злочинний намір, 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 у першій половині дня зателефонував потерпілому ОСОБА_8 та запропонував йому зустрітися під приводом необхідності підписання документів на купівлю нежитлових приміщень комерційного призначення, а також обговорення купівлі потерпілим ОСОБА_9 земельної ділянки в м. Тернополі та повідомив останньому, щоб той взяв із собою грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, які необхідно буде оплатити за придбання земельної ділянки.
Цього ж дня близько 16:00 потерпілий ОСОБА_8 , взявши із собою грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, власним автомобілем «Toyota Land Cruiser 150» р.н. НОМЕР_1 , приїхав на вул. Коновальця в м. Тернополі, де зустрівся із ОСОБА_7 . Надалі ОСОБА_7 сів на заднє праве сидіння вказаного автомобіля ОСОБА_8 та сказав куди необхідно їхати. Коли ОСОБА_9 приїхав у с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_7 сказав йому зупинитися біля земельної ділянки. Після цього, ОСОБА_7 з метою уникнення повернення ОСОБА_8 грошових коштів у загальній сумі 95600 доларів США, здійснив один постріл із заздалегідь заготовленого револьвера системи Нагана зразка 1895 р., калібру 7,62 мм із серійним номером НОМЕР_5, у напрямку задньої правої половини голови ОСОБА_8 , чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння. Після отримання вогнепального поранення потерпілий ОСОБА_8 втік із місця події та звернувся до КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР, де йому вчасно надали необхідну медичну допомогу.
Крім цього, 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 , без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи короткоствольну нарізну вогнепальну зброю - револьвер системи Нагана зразка 1885 p., калібру 7,62мм із серійним номером ВG258 виробництва Тульського збройового заводу, призначений для використання штатних револьверних патронів калібру 7,62мм.
Надалі 28 лютого 2023 року в невстановлений слідством час, ОСОБА_7 переніс зазначений револьвер та в подальшому заховав його під лежачим стовбуром дерева у землі на відстані 80 м від проїзної частини дороги по вул. Зеленій с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 та представників потерпілого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишив без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року - без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і звільнити його з-під варти.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ним у касаційній скарзі, зазначає, що:
· інкримінованих йому правопорушень не вчиняв, а також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження його винуватості;
· суд безпідставно не прийняв до уваги його показання, водночас в основу обвинувачення поклав показання потерпілого. Вказує, що у потерпілого стріляв товариш останнього по імені ОСОБА_23. Зауважує, що готовий підтвердити свої показання на детекторі брехні;
· поза увагою судів залишилось, те, що на момент затримання у засудженого знаходився договір, відповідно до якого ОСОБА_7 інвестував 120 000 доларів США ОСОБА_8 і який у свою чергу зобов'язувався виплачувати щомісячно засудженому 4000 доларів США. Указує, що вказаний договір був викрадений слідчим;
· розписок про зобов'язання повернути потерпілому грошові кошти засуджений не писав. До того ж вони містять неправильну інформацію щодо його РНОКПП та паспорту, проте суд відхилив клопотання сторони захисту про проведення почеркознавчої експертизи цих розписок;
· суд відхилив клопотання сторони захисту про проведення експертизи аудіозапису, зробленого в ході НСРД в СІЗО. Зауважує, що на записі голос не його і він такого не говорив;
· надана в судовому засіданні для безпосереднього огляду зброя була в розпечатаній упаковці;
· на досудовому розслідуванні піддавався катуванню з боку працівників правоохоронних органів, через що надав виправдувальні показання на досудовому розслідуванні;
· поза увагою суду залишилось наявність в нього двох малолітніх дітей;
· судові рішення не відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК України.
До Верховного Суду надійшли заперечення прокурора на касаційну скаргу сторони захисту, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, просив скасувати судові рішення і виправдати останнього.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як убачається з касаційної скарги, засуджений у своїй касаційній скарзі порушує питання щодо правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та його безпідставне засудження.
Згідно зі ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Водночас наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи захисника щодо допущення судами неповноти та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також достовірності доказів.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту, яким апеляційний суд дав належну оцінку в ході апеляційного розгляду.
Водночас як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 всупереч твердженням останнього, на думку колегії суддів Верховного Суду, було дотримано.
Так, диспозицією ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Водночас диспозиція п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає умисне вбивство з корисливих мотивів.
Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, зокрема й замаху. Отже, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Разом з тим замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.
Водночас про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Змістом судових рішень підтверджується, що місцевим судом безпосередньо було допитано обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , експерта ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Так, ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях не визнав та безпосередньо місцевому суду в судовому засіданні пояснив, що у 2018 - 2019 роках він познайомився з потерпілим ОСОБА_8 . На прохання потерпілого він допомагав ОСОБА_8 у виготовленні документів на МАФи. В подальшому він та ОСОБА_8 уклали інвестиційний договір, за умовами якого він передав потерпілому 120 000 доларів США, а останній зобов'язувався виплачувати йому щомісяця кошти в розмірі 4000 доларів США. Через якийсь час йому телефонувала невідома особа, яка представлялась потерпілим та погрожувала з вимогами пришвидшити виготовлення документів на об'єкти нерухомості. 28 лютого 2023 року близько 16:00 - 17:00, за попередньою домовленістю, він зустрівся з потерпілим ОСОБА_8 , який приїхав на зустріч автомобілем марки «Тойота». Через те, що на вулиці було холодно, то він одягнув рукавиці. Далі, за вказівкою ОСОБА_8 він сів у автомобіль потерпілого на заднє сидіння, де знаходилась особа на ім'я ОСОБА_23 , якого він раніше не бачив. Припускає, що саме ця особа йому погрожувала у телефонних розмовах. Після цього вони поїхали оглядати об'єкти нерухомості. Коли вони зупинились в с. Петриків Тернопільського району, то особа на ім'я ОСОБА_23 в агресивній формі почав йому погрожувати, направив на нього пістолет, який був прикритий рушником. Тоді він схопив чоловіка на ім'я ОСОБА_23 за руку і в ході боротьби з ним пролунав постріл. Він вибив з рук ОСОБА_23 револьвер, який впав на підлогу автомобіля. Даний револьвер він у руки не брав, постріл здійснив чоловік на ім'я ОСОБА_23 . Далі він помітив, що ОСОБА_8 втратив свідомість, після чого почав приводити потерпілого до тями, узявши його за плечі. Коли ОСОБА_8 опритомнів, то вийшов з автомобіля на вулицю. За потерпілим він також вийшов на вулицю. У цей час чоловік на ім'я ОСОБА_23 почав закликати потерпілого повернутися за кермо автомобіля та поїхати з місця події. Тоді ОСОБА_8 сів за кермо та поїхав у сторону м. Тернополя, збивши його відчиненими дверима автомобіля. Коли потерпілий з ОСОБА_23 поїхали, залишивши його самого у полі, то він направився до м. Тернополя. Скорочуючи шлях, він пішов через лісосмугу. У лісі під деревом він знайшов револьвер. Далі він прийшов до бару «Корона» поблизу магазину «Берегиня», де сів у таксі, яким прибув до себе додому. Узявши свої речі, він вирушив із таксистом, з яким попередньо домовлявся про поїздку до Закарпатської області. На пункті пропуску «Нижні ворота» у Закарпатській області його та таксиста затримали працівники поліції. З ним, серед його речей була інвестиційна угода, укладена з ОСОБА_8 , яка в подальшому зникла. Востаннє він бачив цю угоду у слідчого на столі в службовому кабінеті. Жодних грошових коштів він ОСОБА_8 не заборгував та не підписував ніяких розписок.
Потерпілий ОСОБА_8 , безпосередньо допитаний місцевий судом, показав, що знайомий із ОСОБА_7 декілька років. Був зацікавлений у відкритті магазину на центральному ринку м. Тернопіль і ОСОБА_7 пообіцяв допомогти в цьому. Він передав обвинуваченому 6000 доларів США за допомогу у виготовленні документів на магазин. Надалі він передав ще 6 000 доларів США, тобто всього 12 000 доларів США за два МАФи, і таким чином продовжував передавати кошти обвинуваченому всього на загальну суму 72 000 доларів США за 13 МАФів (торгівельних кіосків) в оренду по вул. Шептицького в м. Тернопіль. Обвинувачений ОСОБА_7 затягував час, обіцяв, що вирішить питання з документами на право власності МАФів. Також, здійснював передачу обвинуваченому коштів на МАФи по вул. Симоненка, в м. Тернопіль. Обіцяна робота не була виконана та він поставив вимогу до обвинуваченого про повернення коштів. Після чого ОСОБА_7 виїхав закордон. У січні 2023 року йому зателефонував обвинувачений та повідомив, що по вул. Шептицького все стосовно торговельних кіосків готово та запропонував земельну ділянку по вул. Руській в м. Тернопіль. В подальшому обвинувачений під різними приводами затягував час. 22 лютого 2023 року йому зателефонував обвинувачений та запропонував зустрітися, щоб підписати документи. Домовилися зустрітися за декілька днів. Після чого, 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 зателефонував і повідомив, щоб він узяв із собою грошові кошти в сумі 20 000 доларів США та документи для купівлі ділянки по вул. Руській в м. Тернопіль. Після чого, о 16:00 вони зустрілися з обвинуваченим по вул. Коновальця в м. Тернопіль, який сів у його автомобіль на заднє пасажирське сидіння та здійснили проїзд разом до готелю «Тернопіль», де зупинилися і ОСОБА_7 показав місце розташування земельної ділянки, яка нібито продається. Після цього вони поїхали оглянути земельну ділянку по вул. Руській в м. Тернопіль та до ресторану «Три Миколи», де ОСОБА_7 показував ще якісь земельні ділянки. Далі вони здійснили проїзд до магазину «Берегиня», біля якого обвинувачений сказав повернути авто в напрямку до с. Петриків Тернопільського району. Тоді вони проїхали до геріатричного центру та лісосмуги і прибули до земельної ділянки, на яку скерував ОСОБА_7 . На вказаній земельній ділянці він зупинився. Під час розмови в автомобілі з обвинуваченим, він почув постріл, від якого йому потемніло в очах. На його запитання обвинувачений відповів, що це вистрілила хлопавка, і це сюрприз. Далі, ОСОБА_7 вийшов з авто, а він відчуваючи біль у задній частині голови, доторкнувся рукою до потилиці, де виявив кулю. Після цього, він поїхав із вказаного місця, залишивши ОСОБА_7 . По дорозі він викликав поліцію, повідомив обставини вчинення правопорушення та маршрут, по якому рухався. В подальшому, він потрапив у лікарню, де зателефонував обвинувачений та розповів, що знаходиться в травмпункті, оскільки він переїхав йому ногу. У ході розмови вони домовились про зустріч на наступний день. Після цього він не бачив обвинуваченого. Усього він передав обвинуваченому кошти в розмірі 95 600 доларів США.
Також допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначила, що є лікарем бригади карети ШМД та 28 лютого 2023 року здійснювала виїзд на виклик до потерпілого з пораненнями голови, а саме, стороннє тіло в потиличній ділянці. Потерпілий був госпіталізований до нейрохірургічного відділення в обласній лікарні. Потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що у полі за містом Тернопіль на діловій зустрічі він отримав вогнепальне поранення, втік та по телефону викликав швидку медичну допомогу, поліцію і повідомив батька.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_18 показав, що у його сина - потерпілого у справі ОСОБА_8 були комерційні відносини із обвинуваченим, оскільки син хотів придбати земельні ділянки під магазини, а обвинувачений мав можливість посприяти із документальним супроводом. З цією метою син передавав ОСОБА_7 грошові кошти, точної суми не знає, однак це була велика сума коштів, орієнтовно 100000 доларів США. У кінці лютого 2023 року до нього зателефонував син та повідомив про те, що у нього стріляли. Одразу після цього він зателефонував на лінію 102 та інформував про те, що особа, яка вчинила правопорушення втікає. На його запитання син розказав, що у нього стріляв ОСОБА_7 і куля стирчала у нього в голові. Син був госпіталізований.
Свідок ОСОБА_20 безпосередньо місцевому суду в судовому засіданні показала, що її чоловік передав значну суму коштів в межах до 100 000 доларів США обвинуваченому ОСОБА_7 за купівлю земельних ділянок. 28 лютого 2023 року чоловік взяв 20 000 доларів США та поїхав до обвинуваченого на зустріч. За 2 години зателефонував до неї та повідомив, що його хотіли вбити. Чоловік повідомив їй, що стріляв у нього ОСОБА_7 і попросив зачинитися у будинку. Після чого її чоловік - потерпілий у справі, поїхав до медичного закладу, одночасно повідомивши їй, що в потилиці у нього застрягла куля.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні зазначив, що взимку, на початку 2023 року, перебував на роботі. Зателефонував батько потерпілого, який повідомив, що у ОСОБА_24 стріляли. Тоді, вони разом поїхали до Тернопільської університетської лікарні, де потерпілий попросив забрати куртку з грошима в сумі 20 000 доларів США. У потерпілого ОСОБА_8 було кульове поранення, а саме, в потилиці застрягла куля. ОСОБА_8 повідомив їм, що вистрілив у нього ОСОБА_7 , коли показував земельну ділянку, знаходячись у машині на задньому пасажирському сидінні.
Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також і іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, відомостями, що містяться у протоколі огляду автомобіля від 28 лютого 2023 року, протоколах огляду місця події від 28 лютого, 05 березня та 07 березня 2023 року, протоколах огляду від 28 лютого та від 01 березня 2023 року, протоколі вилучення предметів та речей під час їх добровільної видачі від 01 березня 2023 року, довідці КНП «ТОКЛ» ТОР (виданій потерпілому ОСОБА_8 лікарем приймального відділення), рентгенологічного дослідження КНП «ТОКЛ» ТОР від 28 лютого 2023 року № 2149, виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 № 03314 від 16 березня 2023 року, протоколу НСРД аудіо контроль особи від 17 березня 2023 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 04 червня 2022 року, протоколі огляду предмету від 20 березня 2023 року, інформацією про результати виконання доручення № 8736д/9/5-2023 від 22 травня 2023 року, висновками судово - медичних експертиз № 250 та № 147 від 22 травня 2023 року, № 181 від 06 березня 2023 року, № 89 від 01 березня 2023 року, № 73 від 11 квітня 2023 року, висновками судових молекулярно-генетичних експертиз № СЕ-19/109-23/3103-БД від 25 травня 2023 року та № СЕ-19/109-23/3104-БД від 26 травня 2023 року, висновком судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/120-23/3488-Д від 28 березня 2023 року, висновком судової балістичної експертизи № СЕ-19/120-23/2404-БЛ від 07 березня 2023 року, висновками експертиз зброї № СЕ-19/120-23/5839-БЛ від 29 травня 2023 року та № СЕ-19/120-23/3491-КТ від 13 квітня 2023 року, висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/120-23/3530-ТР від 04 квітня 2023 року.
Так, відповідно до даних протоколу огляду автомобіля від 28 лютого 2023 року, предметом огляду був автомобіль марки «Toyota» моделі «Land Cruiser» р.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на паркові ТЦ «Golden Ring», що по вул. 15 квітня 1E в м. Тернопіль. На задньому сидінні пасажира ближче до лівої дверці виявлено сумку чорного кольору, в середині якої знаходяться три аркуші паперу формату А4, на яких зроблені ксерокопії розписок від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позику грошових коштів сумі 9 000 доларів США, 72 000 доларів США, 14 600 доларів США у ОСОБА_8 НЮ 022776, що датовані відповідно 06 жовтня 2020 року, 02 травня 2021 року, 26 серпня 2021 року, які були вилучено.
За наслідками дослідження вилучених змивів та зразків мікрооб'єктів експертами у висновку № СЕ-19/109-23/3104-БД від 26 травня 2023 року судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено, що домінуючі генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві, умовно позначеному "VIІІ" (об'єкт № 8) збігаються із генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 , у висновку № СЕ-19/109-23/3103-БД від 25 травня 2023 року судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено генетичні ознаки ДНК-профіль зразка крові ОСОБА_7 ; у висновку судової даклископічної експертизи від 28 березня 2023 року встановлено, що три сліди з вилучених під час огляду автомобіля десяти слідів папілярних узорів пальців рук залишені особою - дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, середнім та безіменним пальцями його правої руки.
Відповідно до протоколу вилучення предметів та речей від 01 березня 2023 року у свідка ОСОБА_14 , на мобільний телефон останнього було записане відео тривалістю 3 хв. 19 сек. спілкування між потерпілим та із співрозмовником абонентом ОСОБА_7 за допомогою належних їм мобільних телефонів розмови 28 лютого 2023 року після вогнепального поранення у приміщенні лікарні, зображено потерпілого ОСОБА_8 , який знаходиться у сидячому положенні та розмовляє по телефону із увімкненим гучномовцем. У ході розмови, чоловік, голос якого схожий на голос обвинуваченого ОСОБА_7 , говорить до потерпілого, що він вистрілив біля вуха із хлопавки, а також просить потерпілого нікому не розповідати, і що йому соромно за свій вчинок.
До того ж як встановлено судами, куля, яка була вилучена з голови потерпілого, могла бути вистріляна із револьвера системи Наган, 1895 р.в. Тульського заводу, який було знайдено в ході огляду місця події в лісі біля геріатричного будинку в с. Петриків 03 лютого 2023 року на підтвердження чого навели такі документи та висновки експертів:
- протокол огляду від 05 березня 2023 року місця події - ділянки ліси, яка розташована на відстані близько 80 метрів від проїзної частини дороги по вул. Зелена, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області в напрямку садового товариства "Надія", до якої веде ґрунтова стежка, яка починається від перехрестя вул. Зелена, на вказаній стежці на відстані близько 80 метрів та 1 метра по ліву сторону стежки виявлено розташований сухий зрізаний стовбур дерева, під яким у землі знаходився предмет ззовні схожий на пістолет (револьвер) чорного кольору із маркуваннями на ньому: "НОМЕР_4" та зображенням у вигляді 5-кутної зірки із стрілою всередині. Рукоятка вказаного предмету із накладкою у вигляді ромбоподібних візерунків. При відкритті барабану вказаного предмету в ньому виявлено 1 гільзу, що відображено у протоколі огляду місця події;
- висновок експерта № СЕ-19/120-23/2404-БЛ від 07 березня 2023 року судової балістичної експертизи, згідно з яким предмет, ззовні схожі на кулю, який вилучили з голови потерпілого, є частиною боєприпасу - стріляною кулею, револьверного патрона калібру 7, 62 мм (7,62 х 38мм) до револьвера «Наган» взірця 1895 року;
- висновок експерта № СЕ-19/120-23/5839-БЛ від 29 травня 2023 року балістичної експертизи зброї, згідно з якою предмет , схожий на револьвер із маркуванням на рамці « НОМЕР_2 », є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - револьвером системи Нагана зразка 1895 р., калібру 7,62мм із серійним номером № НОМЕР_3 , виробництва Тульського збройового заводу, виявлений під час огляду місця події 05 березня 2023 року, призначений для використання штатних револьверних патронів калібру 7,62 мм, який є придатний для проведення пострілу та ураження цілі;
- висновок експерта № СЕ-19/120-23/6866-БЛ від 04 липня 2023 року експертизи зброї, у відповідності до якого, надана на експертизу куля була вистріляна із револьвера системи Наган зразка 1895 р., калібру 7,62 мм (7,62х38мм) із серійним заводським номером «НОМЕР_3», промислового способу виготовлення.
Крім того, відповідно до даних, зафіксованих в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контролю особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)» та в умовах ІТТ № 3 м. Теребовля ГУНП в Тернопільської області від 17 березня 2023 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, ОСОБА_7 розповів співрозмовнику у період з 1 по 05 березня 2023 року про те, що вчинив поранення потерпілого випадково, на фінансових проблемах, у нього в голові застрягла куля, але він живий. Зазначив, що у нього був револьвер, який мав намір його викинути. Як убачається зі змісту вказаної розмови вона носить добровільний характер та є лише одним з доказів, який суд оцінив в сукупності з іншими переліченими на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих йому злочинів.
Варто зауважити, що касатор не порушує питання про недопустимість проведення вказаної негласної слідчої розшукової дії.
Водночас за результатом судового розгляду суди дійшли переконання, що сукупність наведених доказів переконливо свідчить про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 до (заволодіння грошовими коштами потерпілого з корисливих мотивів протягом з осені 2018 року до 2022 року, небажання виконати обіцяне чи повернути кошти, підготовку саме вогнепальної зброї, її придбання без передбаченого законом дозволу та боєприпасу до неї, супроводження потерпілого за межі міста у безлюдне місце - польову дорогу та першопочаткове зайняття місця у авто позаду потерпілої особи) та після вчинення злочину (намагання заховати знаряддя злочину, втекти закордон та бажання уникнути відповідальності, прохання потерпілого не повідомляти правоохоронні органи через випадковість вчиненого), механізм, характер, спосіб завдання тілесних ушкоджень, а саме завдання ушкодження шляхом пострілу із заздалегідь заготовленої вогнепальної зброї у ділянку голови ззаду, коли потерпілий не очікував цього та не міг запобігти вказаним діям, який перебував у сидячому положенні попереду у авто, а ОСОБА_7 на задньому пасажирському сидінні, локалізація тілесних ушкоджень, наявність кулі (що застрягла) від револьвера у голові (потилиці) ОСОБА_8 та тяжкість тілесних ушкоджень (у вигляді перелому кісток черепа та забиття головного мозку), вказують на спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілого. Також суди дійшли висновку, що обвинувачений виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення цього кримінального правопорушення до кінця, не закінчив з причин, які не залежали від волі ОСОБА_7 , оскільки куля зупинилася у черепній коробці голови та потерпілий не втрачаючи свідомості зумів виїхати з місця вчинення правопорушення та повідомити правоохоронні органи.
Суд наголошує, що розгляд кримінального провадження здійснюється судом лише у межах пред'явленого обвинувачення та стосовно особи, якій органом досудового розслідування пред'явлено обвинувачення.
Водночас поза увагою судів також не залишилися й доводи сторони захисту щодо вчинення кримінальних правопорушень особою по імені ОСОБА_23 . Суди дійшли висновку, що така версія є неправдивою, оскільки судами не встановлено жодних обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків, потерпілого, ці показання узгоджуються між собою та іншими письмовими доказами, враховуючи відсутність інших доказів, що їх спростовують. Також суди слушно зауважили про відсутність будь-яких підстав недовіряти показанням потерпілого та свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність та відсутність підстав обмовляти обвинуваченого.
Крім того, проаналізувавши досліджені докази у справі в їх сукупності, суди дійшли переконання, що показання ОСОБА_7 , надані ним у ході судового розгляду, відповідно до яких він заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, є неправдивими, та розцінює їх як спробу ОСОБА_7 уникнути відповідальності за скоєні ним злочини.
Не залишили поза увагою суди й доводи сторони захисту щодо розбіжності маркування зброї - револьвера системи Нагана зразка 1885 р, калібру 7,62 мм із серійним номером НОМЕР_5 Тульського збройового заводу, які були допущені слідчим.
Так, судами встановлено, що, оглядаючи місце події 05 березня 2023 року слідчий у присутності понятих, та спеціаліста в ході вилучення та огляду револьвера вказав його маркування, яке в подальшому відобразив у постанові про визнання вказаного револьвера речовим доказом та про призначення експертизи, тому експерт при проведенні балістичної експертизи відобразив у мотивувальній частині свого висновку також аналогічний номер:"НОМЕР_6". Проте, досліджуючи вказану зброю, яка надійшла належним чином упакованою та цілісність якої не було порушено, що було підтверджено експертом безпосередньо суду в судовому засіданні та вказано у його висновку, останній встановив, що слідчий помилково замість букви С відобразив у його назві букву G, що на його думку мало місце у зв'язку з корозією, оскільки вказаний револьвер виготовлено у 1895 році на Тульському збройовому заводі у росії, тому на ньому не могла бути позначена іноземна літера, а російська буква С та англійська G є схожими, тож слідчий міг допустити помилку в цій частині. За наслідками проведеної експертизи у висновку експерт вказав на маркування цього револьвера з правильною літерою та без зазначення попередніх цифр 1940 у його номері з власної ініціативи: "НОМЕР_7". Тож після отримання вказаного висновку слідчий зазначав маркування револьвера вже з серійним номером "НОМЕР_7", а не "НОМЕР_6", яке було вказано ним у протоколі огляду 05 березня 2023 року. Отже, суди дійшли слушного переконання, що підстави сумніватись у тому що експерт досліджував саме вилучену слідчим зброю відсутні. Варто зауважити що, експерт був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та останній підтвердив в ході судового засідання місцевого суду , що надана йому для огляду зброя є тією ж дослідження якої він проводив.
Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово вказував, що відмова у задоволенні клопотання (зокрема й про проведення експертизи) за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності такого дослідження у справі не свідчить про порушення судами вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Так, розглядаючи доводи ОСОБА_7 про непроведення почеркознавчої експертизи боргових розписок, на яких зазначено його паспортні дані, про позику ним коштів у потерпілого, суди керувались тим, що у цій справі наявність корисливого мотиву злочину підтверджується також показаннями ОСОБА_8 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, даними проведеного за його участю слідчого експерименту та показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , даними НСДР аудіоконтролю ОСОБА_7 в умовах ІТТ та УПВ, в ході проведення якої він, зокрема, визнав існування у нього фінансових проблем перед потерпілим.
Апеляційним судом також визнано необґрунтованими твердження засудженого про те, що в ході його затримання у нього було вилучено пакет, у якому, зокрема, була інвестиційна угода, згідно з якою саме ОСОБА_8 був винен ОСОБА_7 значну суму коштів. Спростовуючи доводи в цій частині, суд обґрунтовано зазначив, що вилучені в ході затримання останнього сумка, мобільний телефон, грошові кошти та інші речі постановою слідчого визнані речовими доказами, вилучені речі детально описані у протоколі огляду, що підтвердив слідчий, який був допитаний судом, та у протоколі затримання в порядку ст. 208 КПК України. Разом з тим, ОСОБА_7 в ході цієї слідчої дії за участю захисника, не зазначив про наявність при собі чи незаконного вилучення будь-яких інших речей чи документів. З огляду на викладене, суди дійшли слушного висновку, що відповідні доводи сторони захисту спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім цього, Суд зауважує, що доводи касаційної скарги сторони захисту про те, що до нього застосовувались недозволені методи досудового розслідування, через що він був вимушений надавати викривальні показання, також не є слушними, оскільки матеріали справи не містять відповідних відомостей. У той же час необхідно зазначити, що засуджений вину в інкримінованому йому злочині не визнав. Висновок судів про винуватість останнього ґрунтується на сукупності належних та допустимих доказів, які в будь-якому випадку не пов'язані з викривальними показаннями засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідили усі докази, запропоновані стороною обвинувачення, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що вирок місцевого суду і ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 КПК України, належним чином умотивовані і погоджується з наведеними у них висновками щодо призначеного покарання.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення підлягають залишенню без зміни, а касаційна скарга сторони захисту - без задоволення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3