Ухвала
11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 370/695/24
провадження № 61-13972ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року у складі судді: Косенко А. В., та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про захист прав споживачів,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 , як власником машино-місця № НОМЕР_1 і користувачем підземної автостоянки (паркінгу), що знаходиться за адресою: п-т. Перемоги, 125, у м. Києві, 05 вересня 2006 року укладено Договір про надання послуг по утриманню підземної автомобільної стоянки (паркінгу). Згідно пунктів 1.1, 1.2 предметом цього Договору є надання платних послуг по санітарному і технічному обслуговуванню машино-місця та інженерного обладнання паркінгу, комунальних послуг, а також послуг по охороні паркінгу за адресою: п-т. Перемоги (на даний час перейменовано на Берестейський), 125. Власник машино-місця в паркінгу сплачує виконавцю вартість утримання одного машино-місця та інженерного обладнання паркінгу, за охорону паркінгу, а також вартість комунальних послуг згідно показників приладів обліку. Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7 Договору, виконавець зобов'язується надавати послуги з дотриманням вимог, визначених «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115.
Забезпечити належне функціонування інженерних комунікацій, обладнання систем вентиляції та пожежогасіння машино-місця і підземного паркінгу в цілому. Забезпечити контрольно-перепускний режим при в'їзді та виїзді автотранспорту з паркінгу. Утримувати приміщення паркінгу та машино-місця в належному санітарному стані. Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони визначили, що власник вносить щомісячно плату за надання послуг по даному договору відповідно до Додатку № 1 не пізніше 20 числа поточного місяця на р/р виконавця. За погодженням сторін до Договору можуть бути внесені доповнення, додатки в разі зміни мінімальної заробітної плати, цін і тарифів на експлуатацію та комунальні послуги, підтвердженими нормативними документами з дня їх зміни.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору, за невиконання умов даного Договору та недотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115, сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Спори, що виникають між сторонами, вирішуються в установленому законом України порядку. Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 05 вересня 2006 року «Розрахунок витрат на утримання підземної автостоянки (паркінгу) п-т. Перемоги, 125 (63 машино-місця)» вартість послуг на місяць становить: 253,26 грн - в опалювальний період; 184,87 грн - в літній період. Визначено види послуг: 1) утримання електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання; 2) утримання сторожів - контролерів; 3) утримання прибиральника; 4) опалення, вентиляція; 5) технічне обслуговування приладів протипожежної автоматики; 6) спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації та пожежогасіння; 7) технічне обслуговування систем вентиляції.
Однак, ТОВ «Новобудова» всупереч умов зазначеного Договору та вимогам чинного законодавства, упродовж останніх 3-х років, не виконує взяті зобов'язання, неналежно утримує приміщення паркінгу, самовільно та без погодження сторонами змінює виді і вартість послуг, неправомірно здійснює розподіл витрат, отримує кошти за послуги, які не надаються, порушує правила бухгалтерської звітності щодо даних договірних правовідносин.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 05.09.2006 «Розрахунок витрат на утримання підземної автостоянки (паркінгу) п-т. Перемоги, 125 (63 машино-місця)» містить конкретні види і вартість послуг. У той же час, згідно розрахунків вартості послуг по утриманню паркінгу за адресою: п-т. Перемоги, 125 на 2021, 2022, 2023, 2024 роки містяться зовсім інші виді послуг та їх вартість суттєво відрізняються.
Однак, позивачем не погоджувалось внесення будь-яких змін до Договору від 05 вересня 2006 року та Додатку № 1 до нього, у тому числі щодо видів послуг і їх вартості. Збори власників машино-місць щодо погодження необхідності надання товариством додаткових зазначених у розрахунку послуг - не проводились. У зв'язку з цим та враховуючі зазначені положення законодавства і умови Договору від 05 вересня 2006 року, зміна видів і вартості послуг за Договором в односторонньому порядку є неприпустимим, та як наслідок, розрахунок витрат на утримання паркінгу повинен здійснюватися згідно Додатку № 1 до Договору від 05.09.2006, або у відповідності до прийнятих загальними зборами власників машиномісць, проте в жодному разі вартість і види послуг не можуть встановлюватись в односторонньому порядку на власний розсуд ТОВ «Новобудова».
Відповідно до листа ТОВ «Новобудова» від 01 березня 2024 року № 297/8 (відповідь на колективну скаргу), згідно проектної документації по будівництву паркінгу по проспекту Берестейському, 125 паркомісця мають різну площу, а саме від 11 до 33 метрів квадратних. Більша площа паркомісць надає можливість їх власникам запарковувати по декілька одиниць авто-мото транспорту на одному машиномісці, що і відбувається на даний час (відображено на фото у колективній скарзі). Водночас, інші власники машиномісць площею до 20 квадратних метрів можуть використовувати їх лише для 1 автомобіля.
Як наслідок, дії ТОВ «Новобудов» щодо розподілу витрат на 63 машиномісця при щоденній наявності на таких місцях по декілька одиниць авто-мото транспорту (у сукупності понад 80 одиниць), ставить у нерівні умови усіх власників машиномісць.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що розмір внесків повинен встановлюватися рівним для всіх співвласників між усіма співвласниками пропорційно до площі (рівний з розрахунку на 1 кв. м площі, але різний у сумі залежно від площі майна, що належить співвласнику). Відступлення від цього принципу має бути об'єктивно обумовлений. Таким чином, ТОВ «Новобудова» при визначенні розрахунку вартості послуг по утриманню паркінгу повинно у першу чергу керуватись положеннями чинного законодавства, а лише у разі прийняття відповідного рішення зборів співвласників машино-місць - керуватись таким рішенням. Проте, таке рішення зборів співвласників станом на цей час не приймалось.
У 2019 році ТОВ «Новобудова» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором від 05 вересня 2006 року у сумі 14 073,75 грн. Рішенням Макарівського районного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 759/6637/19 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Новобудова». Вказане судове рішення набрало законної сили 16 березня 2020 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 759/6637/19 відмовлено ТОВ «Новобудова» у відкритті апеляційного провадження на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року. Таким чином, рішенням Макарівського районного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 759/6637/19 встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Новобудова» у сумі 14 073,75 грн.
Незважаючи на вказане, ТОВ «Новобудова» подала податкову звітність за 2023 рік, у якій безпідставно відображено списання товариством вищезазначених коштів у сумі 14 073,75 грн, як заборгованості ОСОБА_1 , по якій минула позовна давність.
Про вказане ТОВ «Новобудова» повідомило ОСОБА_1 листом від 28 грудня 2023 року № 1850/3 про списання заборгованості на загальну суму 14 073,75 грн за послуги з утримання паркінгу по АДРЕСА_1 , машиномісце 19.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 направлено звернення 29 лютого 2024 року на адресу ТОВ «Новобудова» щодо надання у найкоротший строк відомостей, на підставі чого було прийнято рішення про списання такої заборгованості. Однак, відповіді на момент звернення до суду ОСОБА_1 не отримав.
Внаслідок вказаних неправомірних дій ТОВ «Новобудова», на даний час по податковій звітності за ОСОБА_1 обліковується нібито отриманий від ТОВ «Новобудова» дохід у вигляді списаної заборгованості у сумі 14 073,75 грн, що не відповідає дійсним обставинам.
Таким чином, ТОВ «Новобудова» подала недостовірні податкові звітності щодо своєї господарської діяльності, внаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача.
Водночас, ТОВ «Новобудова» не зверталась до ОСОБА_1 з листами-претензіями щодо необхідності сплати заборгованості. Також, при наявності усіх можливостей, не зверталась із позовом до суду.
На початку липня 2023 року охорона паркінгу повідомила ОСОБА_1 , якщо не буде здійснюватися оплата за утримання паркінгу у сумі 900 грн, згідно вивішеного товариством оголошення, доступ до паркінгу мені буде обмежений. У зв'язку з цим, упродовж липня-грудня 2023 року ОСОБА_1 щомісячно сплачувались ТОВ «Новобудова» кошти у сумі 900 грн із надмірними очікуваннями, що товариство спрямує ці кошти на утримання паркінгу згідно умов Договору від 05 вересня 2006 року, поліпшення приміщення, усунення усіх недоліків, допущенних у попередніх періодах.
ТОВ «Новобудова» відмовила ОСОБА_1 у наданні підтверджень понесення витрат на утримання приміщення паркінгу за період 2021-2023 роки, відмовила наданні доказів на підтвердження виконаних робіт за Договором від 05 вересня 2006 року, що вказує на безпідставно збережених товариством сплачених позивачем коштів, які підлягають поверненню.
В наслідок неправомірних дій ТОВ «Новобудова» щодо систематичного невиконання умов Договору від 05 вересня 2006 року, самостійного визначення видів і вартості послуг позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагає додаткових зусиль для його організації, оскільки позивач має постійні переживання щодо неналежно утримання паркінгу у санітарному і протипожежному стані, внаслідок чого при настанні надзвичайної ситуації може пошкодитись його майно, яке там зберігається. Мають місце постійні конфлікти з охороною паркінгу у зв'язку з не допуском ОСОБА_1 до свого машиномісця через несплату коштів, які товариство самостійно встановлює. Як наслідок, ОСОБА_1 має душевні хвилювання щодо можливості ТОВ «Новобудова» у судовому порядку стягувати з нього самостійно визначену суму, яку відповідач, як у даному випадку, може самостійно змінювати без будь-яких обмежень і погоджень та вона може складати значні розміри, які не відповідатимуть здоровому глузду, оподаткування податковою службою неіснуючого доходу у вигляді списаної неіснуючої заборгованості.
Позивач просив:
визнати протиправними дії ТОВ «Новобудова» щодо самостійного, без погодження сторін, визначення вартості і видів послуг без внесення змін до Договору від 05 вересня 2006 року;
визнати незаконними затверджені ТОВ «Новобудова» розрахунки вартості послуг на утримання приміщення паркінгу по АДРЕСА_1 на 2021 рік - у сумі 819,96 грн, на 2022 рік - у сумі 850,70 грн; на 2023 рік - у сумі 901,20 грн, на 2024 рік - у сумі 1 049,04 грн;
зобов'язати ТОВ «Новобудова» здійснити перерахунок вартості послуг на утримання приміщення паркінгу по АДРЕСА_1 за 2021 - 2023 роки на підставі визначених у Додатку № 1 до Договору від 05 вересня 2006 року видів і вартості послуг;
зобов'язати ТОВ «Новобудова» здійснити розрахунок вартості послуг на утримання приміщення паркінгу по АДРЕСА_1 на 2024 рік із розрахунку 1 кв. м площі машиномісця;
визнати протиправними дії ТОВ «Новобудова» щодо подання податкової звітності про списання заборгованості на загальну суму 14 073,75 грн за послуги з утримання паркінгу по АДРЕСА_1 машиномісце 19 за Договором від 05 вересня 2006 року;
зобов'язати ТОВ «Новобудова» вжити заходів щодо подачі уточнювальних (виправлених) податкових декларацій про свою діяльність за 2023 рік з метою виключення з податкової звітності відомостей про списання заборгованості на загальну суму 14 073,75 грн за Договором від 05 вересня 2006 року;
стягнути з ТОВ «Новобудова» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за період липня - грудня 2023 року у сумі 5 400 грн за ненадані послуги за Договором від 05 вересня 2006 року;
стягнути з ТОВ «Новобудова» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
07 листопада 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, від 04 червня 2025 року у справі № 910/6822/24, відповідно до яких, зміна договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 відповідно до якої, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; від 19 серпня 2019 року у справі № 395/499/16-ц відповідно до якої, тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України); від 22 лютого 2018 року у справі № 910/13182/17 та від 22 лютого 2018 року у справі № 910/11312/17, відповідно до яких, розподіл витрат розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм нежитлового приміщення) та спільного майна; від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, відповідно до якого, що споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц щодо обов'язку доказування;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах;
судами обох інстанцій проігноровано умови Договору від 05 вересня 2006 року, положення законодавства та наданні докази, які повністю підтверджують факт неналежного утримання ТОВ «Новобудова» приміщення паркінгу;
позивачем не погоджувалось внесення будь-яких змін до Договору від 05 вересня 2006 року та Додатку № 1 до нього, у тому числі щодо видів послуг і їх вартості. Збори власників машино-місць щодо погодження необхідності надання товариством додаткових зазначених у розрахунку послуг - не проводились. Тобто, ТОВ «Новобудова» самовільно визначає які види послуг і їх вартість включати у розрахунок. Розрахунок заборгованості за договором про надання послуг по утримання паркінгу слід проводити виключно із зазначеної у договорі суми, оскільки його положення не дозволяють в односторонньому порядку змінювати умови договору щодо вартості послуг. У зв'язку з цим та враховуючі положення законодавства і умови Договору від 05 вересня 2006 року, зміна видів і вартості послуг за Договором в односторонньому порядку є неприпустимим, та як наслідок, розрахунок витрат на утримання паркінгу повинен здійснюватися згідно Додатку № 1 до Договору від 05 вересня 2006 року, або у відповідності до прийнятих загальними зборами власників машиномісць, проте в жодному разі вартість і види послуг не можуть встановлюватись в односторонньому порядку на власний розсуд ТОВ «Новобудова». Незважаючи на вищевикладене, суди першої і апеляційної інстанцій самоусунулись від з'ясування даних обставин спірних правовідносин та не надали оцінку умовам Договору від 05 вересня 2006 року;
дії ТОВ «Новобудов» щодо розподілу витрат на 63 машиномісця при щоденній наявності на таких місцях по декілька одиниць авто-мото транспорту (у сукупності понад 80 одиниць), ставить у нерівні умови усіх власників машиномісць, зокрема і позивача. ТОВ «Новобудова» при визначенні розрахунку вартості послуг по утриманню паркінгу повинно у першу чергу керуватись положеннями чинного законодавства, а лише у разі прийняття відповідного рішення зборів співвласників машино-місць - керуватись таким рішенням. Проте, таке рішення зборів співвласників станом на цей час не приймалось;
ТОВ «Новобудова» відмовила позивачу у наданні підтверджень понесення витрат на утримання приміщення паркінгу за період 2021-2023 роки, відмовила наданні доказів на підтвердження виконаних робіт за Договором від 05 вересня 2006 року, а також вказані документи не надано до суду першої інстанції під час розгляду даної справи, що вказує на безпідставно збережених товариством сплачених мною коштів, які підлягають поверненню;
наслідок неправомірних дій ТОВ «Новобудова» на даний час по податковій звітності за мною - ОСОБА_1 обліковується нібито отриманий від ТОВ «Новобудова» дохід у вигляді списаної заборгованості у сумі 14 073,75 грн, що не відповідає дійсним обставинам. За вказаним фактом Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено відповідну перевірку та встановлено, що дії ТОВ «Новобудова» щодо списання вищезазначених коштів у сумі 14 073,75 грн у вигляді доходу ОСОБА_1 є неправомірними.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалене у справі про захист прав споживачів, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 5 400,00 грн та моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про захист прав споживачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков