10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 754/9539/25
провадження № 61-13779ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організаціїприйому громадян, розгляду звернень та запитів- начальника Відділу зверненьгромадян офісуГенерального прокурора Українипро стягнення моральної шкоди,
встановив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу зверненьгромадян офісуГенерального прокурора України, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 35 000, 00 грн та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усі його звернення передатидля розгляду відповідно до вимог закону.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у вказаній справі.
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок про те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Використання одними учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, заходи, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі -ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректноїта легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги.
Зокрема, ОСОБА_1 використовує в тексті касаційної скарги такі образливі висловлювання: «У вищевказаній постанові від 21.10.25 р. «тріо» суддів ап.суду «всунули» стільки нейтральних вимог НПА, що вникати у написане вам чесно не варто …»; «Вимоги ЦПКУ, так само і рішення «тріо» суддів ап.суду не враховують: ні моє НЕРВОВО-ХРОНІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (на мої права їм на…), ні принцип ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА (ст.8 КУ) … а це РЕАЛЬНИЙ ЗЛОЧИН …»; «А це ж не проблема знайти в ІНТЕРНЕТІ … уви ні суддя 1 інстанції, ні судді 2 інстанції на це «наплювали» (образно, метафорно звичайно), а це ж загалоно-відомі речі.»; «… чого немає у цього «тріо» - того НЕМАЄ (я про їхній інтелект належного рівня для суддів ап.суду) … ух вони і виконавці-імітатори вимог ст.2 ЦПКУ»; «… судді ап.суду за своє БЕЗЗАКОННЯ вже «напрацювали» …»; «Б) вищевказані «тріо» суддів стверджують також (ну і інтелектік!), як і суддя 1 інстанції, що я зловживаю процесуальними правами (вони її підтримали - натуральна суддівська мафія в дії) …»; «Вам тепер проф.знання суддів 1 та 2 інстанції зрозумілі? … ».
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим касаційну скаргуслід повернути.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника Відділу зверненьгромадян офісуГенерального прокурора Українипро стягнення моральної шкоди повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов