10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 363/3146/22
провадження № 61-11116св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісник Андрій Ігорович, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в складі судді Рудюка О.Д. та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О.В. Левенця Б. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про встановлення земельного сервітуту,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 21 грудня 2009 року вона придбала земельну ділянку, яка розташована за адресою: с. Нижча Дубечня Вишгородського району, Київської області, на території Садівничого товариства «Мрія-1» (далі - СТ «Мрія-1»), кадастровий номер 3221885600:34:226:0134. Дороги та під'їзди до вказаної земельної ділянки на той час вже існували та використовувалися. В 2016-2017 роках відбулася купівля декількох земельних ділянок на території СТ «Мрія-1» ОСОБА_2 , внаслідок чого вона стала власником земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:266:6047.
Позивач зазначала що, враховуючи конфігурацію та розміщення земельних ділянок на відповідній території, підхід чи підступ до земельної ділянки, що належить їй зараз є можливим лише через земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Відповідач та члени її сім'ї почали чинити перешкоди їй у проїзді вантажного та обслуговуючого транспорту, гостей і рідних до земельної ділянки, що належить їй на праві власності, тобто, обмежили доступ до належної земельної ділянки та розміщеного на ній будинку, у зв'язку з цим вона вимушена була звертатися до правоохоронних органів за захистом своїх прав.
З висновку судового експерта Коваленко Л. А. від 27 червня
2021 року вбачається, що до земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:34:226:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , не існує підходу та/або проїзду від земель загального користування, а також відсутнє будь-яке сполучення із землями загального користування. Також наведені варіанти встановлення сервітуту для проходу та проїзду до вказаної земельної ділянки.
З метою укладення договору про встановлення земельного сервітуту позивач звернулася до відповідача та направила останній проект відповідного договору, однак відповідач відмовилася укладати відповідний договір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що належних, допустимих доказів того, що позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки суду не подано. При цьому, позивач просить встановити земельний сервітут через земельну ділянку відповідача способом, який є обтяжливим для ОСОБА_2 у той час, коли цей спосіб не є єдиним можливим та може бути задоволений іншим способом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колісник А. І. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісник А. І., строк на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
14 жовтня 2024 року справанадійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17, від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц.
Позиція інших учасників справи
29 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Оскольський А. С. через підсистему «Електронний Суд» подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 та просить залишити її без задоволення та оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 грудня
2009 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2016 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3221885600:34:266:0902, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Згідно з заявою ОСОБА_2 від 11 липня 2016 року земельна ділянка кадастровий номер 3221885600:34:266:0902 була розділена на 9 окремих земельних ділянок площами: 0,1591 га, 00698 га, 0,9951 га, 0,8135 га, 0,1338 га, 0,1177 га, 0,0132 га, 0,2468га, 0,4143 га наданих для садівництва.
Земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 межує з земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 .
Встановлено, що земельні ділянки сторін у справі розташовані на території котеджного містечка, обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1», який огороджено парканом, а проїзд на територію цього містечка до окремих ділянок та будинків здійснюється по існуючих шляхах, облаштованих на земельних ділянках, частина з яких належить на праві власності відповідача.
На підтвердження вимог про необхідність встановлення сервітуту позивачем надано до суду висновок експерта № 221/12-2021 від 27 червня 2022 року за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження, який складено судовим експертом Коваленко Л. А. З висновку судового експерта вбачається, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , не існує підходу та/або проїзду від земель загального користування, а також відсутнє будь-яке сполучення з землями загального користування та наведені 2 (два) варіанти встановлення сервітуту для проходу та проїзду, а також для прокладання лінії електромереж 380 В від земель загального користування до земельної ділянки з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134, які описані в дослідницькій частині висновку.
У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року (справа № 363/233/19), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
У вересні 2022 року позивач направила на адресу відповідач ОСОБА_2 пропозицію укласти договір про встановлення безстрокового, платного земельного сервітуту, із долученням проекту договору, посилаючись на те, що іншої можливості проїзду та проходу до своєї ділянки, окрім як через земельні ділянки відповідача, вона немає.
Згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист відповідач отримала 12 вересня 2022 року.
У позасудовому порядку між сторонами договір про встановлення безстрокового, платного земельного сервітуту не укладено.
На підтвердження факту, що з боку відповідача чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, позивач посилалась на відповідь Вишгородського РУП, лист ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс», лист ДТЕК Київські регіональні електромережі, лист
ГУ Держгеокадастру у Київській області.
В ході судового розгляду відповідач надала суду висновок
експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
№ 30830/22-41/11660/23-41 від 12 квітня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який складено судовими експертами Салтановою В. В. та Дощечкіним О. І.
Згідно з висновку вказаних судових експертів пропонуються два варіанти можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , які не проходять через земельну ділянку з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047.
Варіант № 1 проходу/проїзду від земель загального користування до земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 відображений на Додатку № 3 до висновку. Ширина проїзду прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу/проїзду згідно варіанту № 1 дорівнює 0.0550 га (550 кв.м).
Варіант № 2 проходу/проїзду від земель загального користування до земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_1 відображений на Додатку № 4 до висновку. Ширина проїзду прийнята від 3,50 м (на прямих ділянках) до 6,0 м (на поворотах). Загальна площа проходу/проїзду згідно варіанту № 2 дорівнює 0,0524 га (524 кв. м.)
На спростування доводів відповідача та підтвердження своїх вимог про необхідність встановлення сервітуту, позивач надала до суду висновок Українського незалежного інституту судових експертиз № 277/05-2023
від 18 травня 2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів частиною четвертою зазначеної статті визначене правило, згідно з яким земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача.
Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право
вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі
необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається стосовно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити іншим способом.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.
Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20, від 13 березня 2023 року у справі № 297/363/18.
Суди встановили, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221885600:34:266:0134 межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:266:6047, яка належить ОСОБА_2 .
Земельні ділянки сторін у справі розташовані на території котеджного містечка, обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1», який огороджено парканом, а проїзд на територію цього містечка до окремих ділянок та будинків здійснюється по існуючих шляхах, облаштованих на земельних ділянках, частина з яких належить на праві власності відповідачу.
На підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказів встановлено, що належних, допустимих та достатніх доказів того, що позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки суду не подано.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту, що з боку відповідача чиняться перешкоди в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, позивач посилалась на відповідь Вишгородського районного управління поліції Національної поліції в Київській області, лист ТОВ «Охоронна компанія «Безпека сервіс», лист ДТЕК Київські регіональні електромережі, листом ГУ Держгеокадастру у Київській області.
Суд першої та апеляційної інстанції оцінив зазначені докази та зазначив, що вони не підтверджують обставин, що з боку відповідача ОСОБА_2 чиняться перешкоди позивачу в проході, проїзді, прокладанні комунікацій, тощо по фактичних шляхах до належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, а тому суд першої інстанції мотивовано відхилив посилання позивача на вказані звернення/листи, як такі, що не містять інформації щодо предмета доказування у цій справі.
Надаючи оцінку кожному висновку експертів, що складені на замовлення учасників справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що висновок № 277/05-2023 від 18 травня 2023 року ґрунтується не на фактичних, документально підтверджених даних, а на «можливих припущеннях» судового експерта, які виходять за межі компетенції і спеціальних знань судового експерта», а тому в силу положень частини шостої статті 81 ЦПК України, вказаний висновок не може бути покладений в основу судового рішення.
На підставі належної правової оцінки обставин та доказів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у висновку від 27 червня 2022 року № 221/121-2021 варіантами № 1 та № 2 лише визначено наявність технічної можливості для встановлення земельного сервітуту для позивача, однак, вказані варіанти не є єдино можливими для доступу позивача до її земельної ділянки, що підтверджується висновком експертів № 30830/22-41/11660/23-41
від 12 квітня 2023 року, за яким пропонуються два варіанти можливого забезпечення проходу/проїзду від земель загального користування (існуючої дороги) до земельної ділянки ОСОБА_1 , які не проходять через земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачу.
Таким чином, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання в касаційній скарзі щодо неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17, від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колісник Андрій Ігорович, залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська