07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 766/5805/21
провадження № 61-12311ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди,
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.
2. Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 01 жовтня
2024 року, у порядку статті 255 ЦПК України, залучив до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
3. Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 12 листопада
2024 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн,
які були пред'явлені до ОСОБА_3 .
4. Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 25 лютого
2025 року позов задовольнив частково. Зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 6510136900:01:001:2343 та житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом знесення металевих воріт та кам'яної огорожі, розташованих між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а також знесення дротів повітряної лінії електропостачання, розташованих над поверхнею земельної ділянки безпосередньо на конструктивних елементах будівлі АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду
у розмірі 1 000 грн. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 918 грн.
5. Херсонський апеляційний суд постановою від 02 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 вересня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув із ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 178 грн.
6. 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ставрост Р. Ю., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 вересня
2025 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк для усунення її недоліків, які у встановлений судом строк усунуто.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
12. Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
13. Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження
у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
14. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
15. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
16. Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
17. Згідно з пунктом першим частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
18. Зі змісту оскаржуваного судового рішення встановлено, що ціна позову складала 300 000 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000 грн).
19. Справу в іншій частині Верховний Суд вважає малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність у цій частині. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України, та не відноситься до переліку справ, передбаченого
частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
20. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження.
21. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
22. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішенння, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
23. Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також заявник посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
24. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування
25. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
26. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
27. Крім того, аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки незгода з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
28. Посилання у касаційній скарзі на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес також є безпідставними, оскільки заявником не наведено належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
29. У касаційній скарзі заявник також зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, оскільки апеляційний суд вставив преюдиційні обставини, які заявник не зможе спростувати в інших спорах.
30. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведена заявником обставина є недоведеною, адже саме по собі, без належного обґрунтування та надання відповідних доказів, посилання на можливі спори у майбутньому не може свідчити про наявність такої обставини.
31. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
32. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
33. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
34. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
35. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
36. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
37. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
38. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк