Ухвала
06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 369/7237/24
провадження № 61-13467ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», яка підписана представником Даниляк Оленою Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2024 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом про зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що в адміністративних межах села Лісники Феодосіївської ОТГ Обухівського району Київської області побудований та введений в експлуатацію магістральний газопровід «Шебелинка-Диканька-Київ» (далі МГ «ШДК») Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа, розмір охоронної зони якого становить 300 метрів в кожну сторону від осі газопроводу та магістральний газопровід-відвід до ГРС «Обухів» (далі МГВ до ГРС «Обухів») Ду 700 мм Ру 5,5 МПа, розмір охоронної зони якого становить 200 метрів в кожну сторону від осі газопроводу. Вказані магістральні газопроводи є державною власністю і перебувають на балансі ТОВ «Оператор ГТС України» (далі - Позивач), що підтверджується відомостями про державне майно від 11січня 2020 року форма № 2б(к). ТОВ «Оператор ГТС України» отримало від АТ «Укртрансгаз» вказані об'єкті газотранспортної системи, і є підприємством яке з 01 січня 2020 року несе повну відповідальність перед державою, за магістральні газопроводи в тому числі і МГ «ШДК» та МГВ до ГРС «Обухів» та здійснює експлуатацію об'єктів газотранспортної системи отриманих на праві господарського відання в державі та забезпечує транспортування і транзит газу за міждержавними угодами. Встановлено, що відповідачами порушено вимог охоронної зони МГ «ШДК» та МГВ до ГРС «Обухів».
Позивач вказував, що законодавством покладається обов'язок на власників та користувачів земельних ділянок дотримуватися правового режиму охоронних зон, яка становить 300 метрів з кожної сторони, а охоронна зона МГВ до ГРС «Обухів» становить 200 метрів з кожної сторони. Так, працівниками ТОВ «Оператор ГТС України» виявлено, що співвласниками земельних ділянок з кадастровими номерам 3222484500:02:001:5053, 3222484500:02:001:5062 та 3222484500:02:001:5080 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в адміністративних межах с. Лісники, Феодосіївської ОТГ Обухівського району Київське області, в охоронній зоні на ділянці МГ «ШДК» та МГВ до ГРС «Обухів» здійснюється порушення охоронної зони, а саме: по периметру земельних ділянок встановлено огорожі. Вказані обставини є порушенням вимог частини 4 статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», у відповідності до вимог якого заборонено будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності в охоронній зоні об'єкту магістрального трубопроводу.
Боярським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів надсилались ласти, якими здійснювалось повідомлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Держгеокадастру про проходження по адміністративній території Києво-Святошинського району Київської області магістральних газопроводів, у тому числі МГ «ШДК» та МГВ до ГРС «Обухів».
ТОВ «Оператор ГТС України» безпосередньо повідомлено відповідачів про порушення охоронної зони на земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484500:02:001:5053 3222484500:02:001:5062 та 3222484500:02:001:5080 листом від 07 червня 2023 року за № 7503ВИХ-23-1074.
Крім того, з метою запобігання порушення охоронних зон, здійснювались публікації оголошені,- попереджень про проходження територією Київської області магістральних газопроводів та газопроводів-відводів високого тиску, газорозподільних станцій зокрема у виданні газети «Час Київщини» від 30 березня 2018 року, «Голос України» від 24 листопада 2023 року, «Урядовий кур'єр» від 24 квітня 2019 року та 07 березня 2020 року.
Поряд з цим, Позивачем розміщено на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» інформацію щодо розміщення територією України магістральних газопроводів, газопроводів-відводів та ГРС (газорозподільних станцій).
Таким чином, Позивачем вживались усі передбачені чинним законодавством заходи щодо повідомлення та попередження Відповідачів, а також державні органи та органи місцевого самоврядування, про проходження в адміністративних межах с. Лісники Феодосіївської ОТГ Обухівського району Київської області магістральних газопроводів, у тому числі МГ «ПІДК» та МГВ до ГРС «Обухів» і наявних обмежень у використанні земельних-ділянок, які знаходяться в охоронній зоні магістральних газопроводів, у тому числі земельних ділянках, яка належить Відповідачам.
Позивач просив:
зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути загрозу магістральному газопроводу «Шебелинка-Диканька-Київ» Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі по периметру земельних ділянок з кадастровим номером 3222484500:02:001:5062 та 3222484500:02:001:5080 та загрози магістральному газопроводу-відводу до ГРС «Обухів» Ду 700 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 3222484500:02:001:5053;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, в задоволенні позову ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
судами шляхом оцінки зібраним у справі доказів в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, встановлено про те що частина периметру кожної із земельних ділянок кадастровими номерами 3222484500:02:001:5053, 3222484500:02:001:5062 та 3222484500:02:001:5080 межує із протизсувною спорудою інженерного захисту - підпірною стіною з габіонів, спорудженою за згодою та дозволом позивача, та спорудженою на цій підпірній стіні огорожею з металевих профілів. Огорожа вказаних земельних ділянок вздовж підпірної стіни з габіонів позивачами не встановлювалось. В нормативно-правових актах у галузі будівництва, а саме п: 9.4.8 ДБН 6.2.2-5:2011, міститься обов'язкова вимога щодо влаштування огорожі на протизсувних спорудах інженерного захисту - підпірних стінах з габіонів. Стосовно іншої частини периметру кожної із земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484500:02:001:5053, 3222484500:02:001:5062 та 3222484500:02:001:5080, то позивачем належним чином не визначено конкретний розмір цієї частини, а також у зв'язку з її примиканням до протизсувної споруди інженерного захисту - підпірної стіни з габіонів не визначено можливий негативний вплив її знесення на безпечне для життя і здоров'я довкілля;
висновки в постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 509/3712/16-ц (61-13603св20) зроблені за наявності розташування в охоронній зоні на відстані 20 метрів від осі магістрального газопроводу-відводу до ГРС Одеса-3 на 106,75 км території Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області залізобетонної огорожі навколо належної ОСОБА_2 земельної ділянки, збудованої без згоди ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та за відсутності дозволу відповідного лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на виконання робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу. Однак це не тотожне тій обставині, що в даному випадку позовна вимога стосується демонтажу огорожі по периметру земельних ділянок і частина цієї огорожі споруджена на протизсувній споруді інженерного захисту - підпірній стіні з габіонів вистою 5,5м, яка примикає до земельних ділянок. При цьому протизсувна споруда інженерного захисту - підпірна стіна з габіонів споруджена за згодою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та за дозволом Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на виконання робіт в охоронній зоні магістрального газопроводу. Спорудження здійснене за замовленням садівницького товариства «Сонячний схил», яке здійснює їх утримання у функціональному стані. Спорудження огорожі на протизсувній споруді інженерного захисту - підпірній стіні з габіонів вистою 5,5 м є обов'язковою вимогою нормативно-правових актах у галузі будівництва.
28 жовтня 2025 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Даниляк Оленою Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційні скарги мотивовано тим, що:
суди, фактично не розібравшись із правовідносинами між позивачем та відповідачем, надали помилкову оцінку спірним правовідносинам;
справа має виняткове значення для позивача, оскільки кількість аналогічних та подібних спорів, які перебувають на розгляді у судах України є дуже значною. Це пов'язано із тим, що ТОВ «Оператор ГТС України» здійснює реалізацію функцій ліцензованого Регулятором (НКРЕКП) оператора газотранспортної системи захисту та належної експлуатації магістральних газопроводів. Більше того, у відповідності до Ліцензійних умов Оператор ГТС зобов'язаний забезпечувати належне та безпечне функціонування всієї газотранспортної системи, яка на праві власності належить державі Україна, оскільки така система передана Оператору ГТС лише на праві господарського відання;
судами не надано оцінки того, як співвідносяться між собою вимоги статті 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» та норми ДБН Б.2.2-5:2011 із зміною №1,№2,№3 (зокрема п 9.4.8.);
суди попередніх інстанцій відмітили лише, що є необґрунтованими доводи Позивача про те, що встановлення огорожі по периметру земельних ділянок, в тому числі між сусідніми земельними ділянками, не погоджувались;
погодження позивачем надавалось лише на зведення протизсувної споруди інженерного захисту (підпірна стіна з габіонів), яка фактично за своєю природою не є інженерною спорудою капітального будівництва, і не надавалось будь-яких дозволів на спорудження інших огорож, в тому числі для відокремлення земельних ділянок;
рішення судів апеляційної та першої інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого судові рішення ухвалені без повного і всебічного з'ясування обставин, що є підставою для скасування таких судових рішень.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про зобов'язання вчинити дії шляхом невідкладного демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
В касаційній скарзі ТОВ «Оператор ГТС України» зазначено, що справа має виняткове значення для позивача, як оператора газотранспортної системи України. Адже чітке визначення кола суб'єктів, які зобов'язані усувати порушення охоронних зон магістральних газопроводів, має вкрай важливе значення та стосуються безпосередньо виконанню покладених на Оператора ГТС обов'язків регулятором та ліцензіатом його діяльності (НКРЕКП). Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційні скарги та додані до них матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», яка підписана представником Даниляк Оленою Сергіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков