Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/3109/25
Номер провадження1-кс/173/443/2025
іменем України
10 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030007736 від 12.05.2025 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Кринички Дніпропетровської області, який не працює, неодружений, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуває на посаді номера обслуги другого зенітного ракетного відділення першого зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ ВП №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем під час мобілізації, на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 23 жовтня 2024 року самовільно залишив дислокацію військової частини НОМЕР_1 та не повернувся туди, та проводив час на власний розсуд за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 08 листопада 2025 року, а саме виявлений та затриманий працівниками ВП№3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено, тобто підозрюється у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Підставою застосування такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 в клопотанні зазначається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, а метою застосування є наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що він може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів, щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 слідчому судді зазначив, що проходив військову службу з серпня по жовтень 2024 року. У жовтні 2024 року він самовільно залишив військову частину та поїхав додому у м. Верхньодніпровськ. Однак, зараз бажає продовжувати військову службу. Не заперечує проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні зазначив, що підозрюваний бажає продовжувати військову службу, в той же час з урахуванням позиції підозрюваного не заперечував проти задоволення клопотання.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового засідання, доходжу наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слідчий суддя зазначає, що згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Частина 2 ст.183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 на підставі п.2 ч. 1 ст. 208 КПК України було затримано 08.11.2025 о 00 год. 20 хв.
Згідно повідомлення про підозру від 08.11.2025 ОСОБА_5 08.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим суддею взято до уваги вагомість наявних доказів, які свідчать про вчинення особою кримінального правопорушення, а саме: акт службового розслідування, рапорти командира, протоколи допитів свідків, витяги з наказів Міністерства оборони України, доповідь про самовільне залишення військової частини. У судовому засіданні підозрюваний не заперечував своєї причетності до вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання або зміну запобіжного заходу окрім наявності ризиків, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання в тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність судимостей, тощо.
Так, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні навмисного, тяжкого злочину проти порядку несення військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, неодружений, батьків, дітей, або інших осіб на утриманні не має, тобто не має тісних соціальних зв'язків, не працює, є військовослужбовцем, однак, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини, військова служба призупинена, отже не має засобів до існування, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризиків слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, слідчий суддя вважає, що з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, та встановлені обставини переховування від правоохоронних органів, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому слідчим суддею не встановлено обставин, які б стримували підозрюваного від порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, зважаючи на характер пред'явленої підозри, та той факт, що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі кримінальні правопорушення, слідчий суддя вважає, що у разі перебування на свободі підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 177 КПК України, існує обґрунтований ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
В той же час прокурором не доведений ризик впливу на свідків, оскільки у кримінальному провадженні свідки відсутні.
На підставі викладеного, слідчий суддя доходить висновку, що у судовому засіданні доведені обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення і наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, встановивши наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не може застосувати менш суворіший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п.76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п.23-24).
Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також вимоги ст.183 КПК України, яка наділяючи слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, водночас зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 у даному випадку необхідно визначити заставу.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин, до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч.3 ст.183 КПК України, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді діє 60 днів до 09.01.2026 включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для утримання під вартою підозрюваний ОСОБА_5 підлягає направленню до гауптвахти.
Одночасно визначити розмір застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 90840 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; - не відлучатися з м. Верхньодніпровська Кам'янського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи.
Визначити строк дії обов'язків у разі внесення застави - до 09 січня 2026 року (включно).
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі гауптвахти.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1