Справа № 953/4695/25
н/п 2/953/2317/25
04 листопада 2025 рокуКиївський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Кіпеть Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
15 травня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі свого представника, з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8364754 від 04.03.2024 року у розмірі 34933,58 грн., з яких 10594 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23598 грн. - заборгованість за відсотками, 741,58 грн -заборгованість за комісією та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.03.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8364754, згідно з умовами якого відповідач отримав 10594 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, але відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим станом на дату звернення до суду має заборгованість на суму 34933,58 грн., з яких 10594 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23598 грн. - заборгованість за відсотками, 741,58 грн -заборгованість за комісією. 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8364754 від 04.03.2024, яке тим самим набуло право грошової вимоги до відповідача.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.05.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.
06.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив, в якому вважає, що позов підлягає задоволенню частково. Відповідач не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами по кредитному договору №8364754 від 04.03.2024 р. в розмірі 23598,00 грн. які останній вважає, що нараховані ним неправомірно та не підлягають до стягнення, виходячи з наступного. 22.11.2023 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України "Про споживче кредитування". Так, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено частиною 5 такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%". Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір №8364754 було укладено 04.03.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1 % в день. Водночас, Позивач не привів умови Договору позики до відповідності Закону України "Про споживче кредитування" в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 1,05% протягом пільгового та 2.30% протягом поточного в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства. Разом з тим, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що: "Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним". Таким чином, вважає, що умови кредитного, які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними. Такими пунктами є п.п. 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору, а також Графіку платежів до кредитного договору. Дані пункти є нікчемними в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування". Звертаю увагу суду на те, що нормою Закону України "Про споживче кредитування" встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1%, але вважає, що в даному випадку її застосувати неможливо, оскільки в силу нікчемності вищезазначених пунктів про нарахування процентів проценти в Договорі позики є неузгодженими. З урахуванням нікчемності пунктів Договору позики, якими денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України "Про споживче кредитування", сторона відповідача вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.1048, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період. Вказав, що згідно позовної заяви Позивач нараховував проценти з 04.03.2024 року по 17.06.2024 року. З інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, слідує, що в 2024 році розмір облікової ставки (% річних) становив: з 26.01.2024 року по 14.03.2024 року 15,0 %; з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року 14,5 %; з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року 13,5 %; з 14.06.2024 року по 12.12.2024 року 13,0 %. Дана позиція була висвітлена в Постанові Херсонського апеляційного суду 13 травня 2025 р. по справі №766/21115/24. Сторона відповідача вважає необхідним здійснити контр-розрахунок по відсоткам за офіційною обліковою ставкою (% річних) НБУ: За період з 04.03.2024 р. по 14.03.2024 р. облікова ставка становить 15,0% та розраховується в наступному порядку. 1) 2) 3) 15,00/366 = 0,041 % - на один день; 11 (днів) *0,041 = 0,451 %; (10594,00/100) * 0,451 = 47,78 грн.- розмір відсотків за користування кредитом за період з 04.03.2024 р. по 14.03.2024 р. За період з 15.03.2024 р. по 25.04.2024 р. облікова ставка становить 14,5% та розраховується в наступному порядку. 1) 2) 3) 14,5/366 = 0,04 %; 42 (днів) *0,04 = 1,68 %; (10594,00/100) * 1,68 = 177,98 грн.- розмір відсотків за користування кредитом за період з 15.03.2024 р. по 25.04.2024 р. За період з 26.04.2024 р. по 13.06.2024 р. облікова ставка становить 13,5% та розраховується в наступному порядку. 1) 2) 3) 13,5/366 = 0,037 %; 49 (днів) *0,037 = 1,813 %; (10594,00/100) * 1,813 = 192,07 грн. кредитом за період з 26.04.2024 р. по 13.06.2024 р. За період з 14.06.2024 р. по 17.06.2024 р. облікова ставка становить 13,0% та розраховується в наступному порядку. 1) 2) 3) 13,0/366 = 0,036 %; 4 (днів) *0,036 = 0,144 %; (10594,00/100) * 0,144 = 15,26 грн.- розмір відсотків за користування кредитом за період з 14.06.2024 р. по 17.06.2024 р. Враховуючи вищезазначений контр-розрахунок, загальний розмір відсотків за період з 04.03.2024 р. по 17.06.2024 р. (105 днів) за користування кредитом за кредитним договором №8364754 становить 433,09 грн., що відповідає обліковій ставці НБУ (% річних) та не порушує Закону України "Про споживче кредитування". Таким чином відповідач вважає, що правомірним буде стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість кредитним договором №8364754 від 04.03.2024 р. в розмірі 11768,67 грн., яка складається з: 10594,00 грн. - розмір заборгованості за сумою кредиту; 433,09 грн. - розмір заборгованості за сумою відсотків, 741,58 грн. - розмір заборгованості за комісією.
11.07.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додатові пояснення по справі в яких зазначає, що відповідач укладаючи Кредитний договір з ТОВ «Мілоан», погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови Кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування. Таким чином, у разі внесення змін до договору про споживчий кредит в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону про споживче кредитування щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до договору про споживчий кредит.» Договір про споживчий кредит №8364754 (далі - Кредитний договір) був укладений сторонами 04.03.2024, враховуючи пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а пунктом 1.5.2 Кредитного договору встановлено, що в пільговий період денна процентна ставка становить 1,05%, а в поточний період 2,3%. Тобто на момент укладання Кредитного договору максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а в договорі визначена максимальна денна процентна ставка становила 2,3%, що відповідає вимогам законодавства. Отже, враховуючи вищевказане вважає суму заборгованості відповідача та пред'явлену в позовній заяві такою, що відповідає Кредитному договору, чинному законодавству України та узгоджується з судовою практикою апеляційних судів. Розрахунок нарахувань: тіло кредиту: 10594,00 грн. Комісія за надання кредиту 7,00% від суми кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору). Відповідно: 7,00% від 10594,00 = 741,58 грн - нараховано комісії за надання кредиту. Пільговий період складає 15 днів (з 04.03.2024 по 19.03.2024 включно) за який щодня нараховується процент 1,05 % від суми кредиту (п. 1.3.1. та п. 1.5.2. кредитного договору). Відповідно: 1,05 % від 10594,00 грн = 111,24 грн 111,24 грн * 15 днів = 1 668,60 грн - нараховано процентів за пільговий період. Поточний період складає 90 днів (з 20.03.2024 по 17.06.2024 включно) за який щодня нараховується процент 2,30% від суми кредиту (п. 1.3.2. та п. 1.5.3. кредитного договору). Відповідно: 2,30% від 10594,00 грн = 243,66 грн 243,66 грн * 90 днів = 21 929,40 грн- нараховано процентів за поточний період. Тіло кредиту + комісія за надання кредиту + проценти за пільговий період + проценти за поточний період = загальна сума заборгованості; 10594,00 + 741,58 + 1 668,60 + 21 929,40 = 34 933,58 (грн) - загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8364754 від 04.03.2024. Наданий розрахунок відповідає умовам Договору про споживчий кредит та підтверджується документами наданими разом з позовною заявою, а саме Графіку платежів, Відомістю про щоденні нарахування та погашення та Випискою з особового рахунка.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій позов підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву на адресу суду, в якій прохав розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
04.03.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8364754, згідно з умовами якого відповідач отримав 10594 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8364754 від 04.03.2024, яке тим самим набуло право грошової вимоги до відповідача.
Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 8364754 від 04.03.2024 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024.
Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 8364754 від 04.03.2024 року поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Мілоан», Позивачем надано договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 ЗУ Про електронну комерцію).
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, суд враховуючи вищевикладене приходить до висновку, що позивачем свої зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а саме надано відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, але відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим станом на дату звернення до суду має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10594,00 грн, яка не заперечується відповідачем.
Щодо нарахування відсотків за кредитом суд зазначає таке.
Згідно розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитними коштами пільговий період складає 15 днів (з 04.03.2024 по 19.03.2024 включно) за який щодня нараховувався процент 1,05 % від суми кредиту (п. 1.3.1. та п. 1.5.2. кредитного договору), а починаючи з 20.03.2024 по 17.06.2024 включно за процентною ставкою 2,30 % в день.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024 укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак положення цього Закону застосовуються до договору про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024,на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
З розрахунку заборгованості вбачається, що з 20.03.2024 по 17.06.2024 позичальнику нараховувалися проценти за користування кредитними коштами наступним чином: пільговий період складає 15 днів (з 04.03.2024 по 19.03.2024 включно) за який щодня нараховується процент 1,05 % від суми кредиту. Відповідно: 1,05 % від 10594,00 грн = 111,24 грн 111,24 грн * 15 днів = 1 668,60 грн - нараховано процентів за пільговий період. Поточний період складає 90 днів (з 20.03.2023 по 17.06.2024 включно) за який щодня нараховується процент 2,30% від суми кредиту. Відповідно: 2,30% від 10594,00 грн = 243,66 грн 243,66 грн * 90 днів = 21 929,40 грн - нараховано процентів за поточний період. Тіло кредиту + комісія за надання кредиту + проценти за пільговий період + проценти за поточний період = загальна сума заборгованості; 10594,00 + 741,58 + 1 668,60 + 21 929,40 = 34 933,58 (грн) - загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8364754 від 04.03.2024.
Суд проаналізувавши, наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024 свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами слід рахувати відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» наступним чином: пільговий період складає 15 днів (з 04.03.2024 по 19.03.2024 включно) за який щодня нараховується процент 1,05 % від суми кредиту. Відповідно: 1,05 % від 10594,00 грн = 111,24 грн 111,24 грн * 15 днів = 1 668,60 грн - нараховано процентів за пільговий період. Поточний період.з 20.03.2024 по 22.04.2024, за який щодня нараховується 2,3% = 33 дні * 243,66 грн=8040,78 грн, з 23.04.2024 по 17.06.2024 період, за який щодня нараховується 1,5% = 56 днів * 243,66 грн=8898,96 грн = загальна сума заборгованості по відсоткам складає: 1668,60+8040,78+8898,96 = 18608,34грн.
Відтак, доводи представника відповідача, які викладені у відзиві проти позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», спростовані.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 700,00 грн. як заборгованості за комісією, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 700,00 грн., встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.
Оскільки положення договору про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 700,00грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 700,00 грн., яка за своєю правової природою не є тілом кредиту, тому безпідставно включена позивачем до суми заборгованості відповідача.
Щодо відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №8364754 від 04.03.2024 від ТОВ «Мілоан» до позивача, суд зазначає таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст.517 ЦК України).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Враховуючи подані позивачем документи та вищевказані положення законодавства, суд доходить висновку, що перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача про стягнення з відповідача указаної заборгованості, підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень ст. 76 77, 79 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять.
Натомість, ОСОБА_1 не спростовує факту укладення договору про споживчий кредит №8364754 від 04.03.2024 та визнає наявну заборгованість в частині тіла кредиту у розмірі 10594,00 грн, заперечує в частині нарахування відсотків.
Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у зв'язку з наявністю заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом саме про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є обраним позивачем способом захисту свого порушеного цивільного права, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем згідно договору про надання споживчого кредиту №8364754 від 04.03.2024.
Відтак, подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Мілоан» за договором про надання споживчого кредиту №8364754 від 04.03.2024 до позивача у справі.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 29202,34 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10594,00 грн. та простроченої заборгованості за сумою відсотків 18608,34 грн. Проте, прострочена заборгованість за комісією у розмірі 700 грн. стягненню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлялась у відзиві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише відзив, що не є складним за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника відповідача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.
Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача до 1000,00 грн.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені ним при зверненні до суду і документально підтвердженні судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2024,80 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.5
Керуючись ст.ст. 526, 536, ч. 1 ст. 546, 612, 625, 629, 638, ч. 1, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28) заборгованість за кредитним договором №8364754 від 04.03.2024 року у розмірі 29202,34 грн., з яких 10594 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18608,34 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2024,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79000, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп..28) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Губська Я.В.