Справа № 569/25054/24
Номер провадження 2-др/570/20/25
10 листопада 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
представника позивача - Посметної М.
представника відповідача - адвоката Шаблія В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заяву адвоката Шаблія Валерія Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Покликаючись на те, що відповідачка у справі уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Шаблієм В., і він надавав таку допомогу при розгляді справи № 569/25054/24, представник відповідачки просить суд ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з позивача на користь відповідачки 19500 грн. за надання професійної правничої допомоги.
В судовому засіданні представник відповідачки підтримав заяву. Пояснив суду, що банк звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості. Суд ухвали рішення, позовні вимоги задоволив частково. При цьому судом була врахована позиція представника відповідачки. Тому вважає, що заявлені до відшкодування 19500 грн. за професійну правничу допомогу відповідають складності справи, і наявні підстави для стягнення цих коштів з позивача на користь відповідачки.
Відповідачка на розгляд справи не з'явилася.
Представник позивача вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви. Так, звернення позивача до суду було зумовлене неправомірними діями відповідачки, адже вона отримала грошові кошти та не повертала їх. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу суд має перевірити, чи є наявні докази їх понесення, та чи відповідають критерію розумної такі витрати. Заявлена сума витрат на правовому допомогу у розмірі 19 500 грн. є очевидно завищеною. За наведеного просить суд відмовити в ухваленні додаткового рішення. А у разі, якщо суд знайде підстави для задоволення заяви про стягнення судових витрат - то зменшити їх розмір до діапазону 2500-3000 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) слід відмовити.
Обставини, встановлені при розгляді справи.
В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала справа №569/25054/24 за позовом Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5971744 від 26.12.2007 року у розмірі 391 096,11 гривень.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24.10.2025 року позов Акціонерного Товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за договором № 5971744 від 26.12.2007 року в розмірі 22 126 грн. 78 коп., з яких: 21082, 78 грн. - сума основного боргу, 1044 грн. - нараховані відсотки; та судові витрати (сплата судового збору) - 265 грн. 52 коп., а всього 22 392 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто дві) грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідачки було заявлено у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях під час виступу представника відповідача.
10 березня 2016 року ОСОБА_1 оформлено на свою матір Колодич Оксану Вадимівну довіреність, якою уповноважено останню вести від іменні довірителя адміністративні, цивільні та кримінальні справи в судах всіх інстанцій. Довіреність завірена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. та зареєстрована в реєстрі за №850.
09 квітня 2025 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах своєї дочки ОСОБА_1 укладено Договір №09/04-25 від 09.04.2025 про надання правничої (правової) допомоги з адвокатським бюро «Валерія Шаблія».
Розділом 1 Договору передбачено, що надання правової допомоги полягає у наданні всіх видів адвокатських послуг для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 .
Відповідно до п.3.1 розділу 3 вказаного Договору, Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі, який узгоджується сторонами.
П.3.2 та п.3.3 Договору встановлено, що винагорода Виконавця сплачується Замовником на підставі виставленого рахунку у безготівковій формі або у інший спосіб визначений чинним законодавством України. За результатами надання Замовнику послуг Виконавцем складається акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п.3.4 Договору, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Додатковою угодою №1 від 09.04.2025 р. встановлено, що надану Адвокатським бюро правничу допомогу у справі №569/25054/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, Замовник сплачує гонорар в сумі 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
На виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги за №09/04-25 від 09.04.2025 р., Виконавцем було виконано наступне (детальний опис виконаних робіт, наданих послуг):
- вивчення позовної заяви із додатками АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»;
- вивчення матеріалів, наданих Замовником, щодо правовідносин із АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»;
- вивчення матеріалів справи №570/1017/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню;
- вивчення матеріалів виконавчого провадження ВП №56497591 про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів;
- попередня консультація Замовника щодо спірних відносин;
- визначення правової позиції Замовника для досягнення бажаного результату;
- підготовка проекту відзиву на позовну заяву з додатками;
- підготовка і подання заяви про отримання доступу до матеріалів електронної справи №569/25054/24 та ознайомлення із матеріалами справи;
- підготовка і подання до Рівненського районного суду Рівненської області заперечень на заяву позивача про поновлення строку звернення до суду;
- участь у судовому засіданні 14.10.2025 р.
Положення законодавства.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд зважає на положення 141 ЦПК України.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц (провадження №61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 (провадження №61-10254св20).
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 зазначено, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
При цьому, із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні правові позиції є усталеними і викладені зокрема в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц та від 03 липня 2019 року у справі №543/408/17.
Отже, при застосуванні частин п'ятої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу) можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Відтак відповідно до приписів частини п'ятої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.
Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що поняття «позивач не у повній мірі правильно визначив свою правову позицію», на чому наголошував представник відповідачки, не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Висновки суду.
Щодо подання заяви про відшкодування судових витрат.
Вимогу про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України було заявлено до суду представником відповідачки при подачі відзиву.
Тобто представник відповідачки дотримався порядку подачі заяви про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат.
Надалі щодо наявності підстав для задоволення заяви.
При розгляді справи не було встановлено, що позивач зловживав своїми процесуальними правами.
Судом по відношенню до позивача не були застосовані будь-які заходи у зв'язку із зловживанням правами відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України.
Суд не встановив ознак необґрунтованих дій позивача стосовно відповідачки.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, підтримання представником позивача заявлених позовних вимог є реалізацією приписів законодавства щодо можливості судового захисту своїх прав, практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у даній справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само висловлення правової позиції щодо підтримання позову не свідчить про свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесенні таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов'язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.
При цьому, представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони були виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
В даному випадку, відповідачем при заявлені вимоги про відшкодування понесених по справі судових витрат не було доведено необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації в розумінні ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Звернення позивача до суду з даним позовом, а також його дії, спрямовані на захист свого, як він вважає, порушеного права, не свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами й не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати відповідачці витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, відсутні підстави для відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.9 статті 141 ЦПК України.
За викладених обставин суд дійшов висновків про те, що у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат - 19500 грн. за надання професійної правничої допомоги - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 270 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Шаблія Валерія Івановича про стягнення з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»на користь ОСОБА_1 19500 грн. судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.