Справа № 372/4218/25
Провадження 2-2059/25
11 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Денисенко Ю.С.,
представника відповідача Штепи Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-161174, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. АТ «Кредобанк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кредит. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 08.11.2023 становить суму заборгованість за Кредитним договором складала 38 376,64 грн., в тому числі строкове тіло 0 грн, прострочене тіло 18 548,94 грн., строкові відсотки 737,17 грн., прострочені відсотки 19 090,53 грн. За період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.05.2025 - 28977,88 грн.. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 28977,88 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 67 354,52 грн.
08.11.2023 у даних правовідносинах здійснено заміну кредитора у зобов'язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Відповідача ОСОБА_1 повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов'язанні.
12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 змінено найменування з ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».
А тому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № CL-161174 в розмірі 67 354,52 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку. Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт користування позичальником коштами та, відповідно, підтверджували розмір нарахованої заборгованості за тілом кредиту.
Також матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості, який би підтвердив правильність нарахування первісним кредитором відсотків за користування коштами (з яких саме сум виходив первісний кредитор нарахувавши розмір заборгованості за відсотками станом на 08.11.2023 (дата відступлення права вимоги позивачу), та за який період нарахована така заборгованість.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.01.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір №CL-161174, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
09.01.2019 відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Кредобанк» із анкетою-заявою №CL-161174 на отримання ліміту по кредитній картці, відповідно до якої ОСОБА_1 виявила бажання отримати кредит в розмірі 50 000 грн. зі строком кредитування 36 місяців, з процентною ставкою 47,69% річних, на поточні потреби.
Підписуючи анкету-заяву №CL-161174 від 09.01.2019, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що з умовами надання кредиту, викладеними в Пам'ятці клієнту ознайомлений та примірник Пам'ятки отримав.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 заборгованість за Кредитним договором складала 38 376,64 грн., в тому числі строкове тіло 0 грн., прострочене тіло 18 548,94 грн., строкові відсотки 737,17 грн., прострочені відсотки 19 090,53 грн.
Згідно пунктів 4.1., 4.2 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 47,69%. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.
За період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.05.2025 - 28977,88 грн.. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 28977,88 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 67 354,52 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору упродовж всього строку користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти, при цьому строк користування Кредитом не обмежується строком на який видано Кредит. 4.2. Проценти за користування Кредитом нараховуються Банком щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360* фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п.4.1 Кредитного договору, з дня видачі Кредиту до дня повернення Кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.
П.п. 4.5., 4.6 договору визначена орієнтована реальна річна процентна ставка 59,61% річних, орієнтована загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором становить 95729,16 грн.
Відповідно до п. 6.2 договору Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором (в тому числі тіла Кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених цим Кредитним договором) при будь-якому надходженні коштів на Рахунок. Позичальник, зобов'язаний здійснити 36 щомісячних платежів по 2654 грн., щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 36 місяців з дати укладання кредитного договору. Позичальник зобов'язаний повернути заборгованість за цим кредитним договором ( в тому числі тіло кредиту, проценти, комісії, неустойку та інші платежі, передбачені цим кредитним договором) у повному обсязі в строк ( термін), передбачений Кредитним договором або в інших випадках визначених цим Кредитним договором та/або законодавством України.
08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.
Згідно із додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 11.11.2023 року, до ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-161174 від 09.01.2019 в розмірі 38376,64 грн.
12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» змінено найменування з ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».
Відповідного до розрахунку заборгованості за період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025, виконаного ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 31.05.2025 становить 28977,88 грн..Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 28977,88 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 67 354,52 грн.
Як вбачається із досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 27.06.2025 року, ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №CL-161174 від 09.01.2019 з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» та про необхідність повернення заборгованість за договором у розмірі 67354,52 грн. протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію від платності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Так, на підтвердження переходу до ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-161174 від 09.01.2019, позивачем долучено до матеріалів справи Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023.
Разом з тим, вказаний договір факторингу є неповним надано тільки першу та останню сторінки, що не дає можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов'язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС».
У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Всупереч вищевикладеному, позивачем не було надано повний текст договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023 року, що укладений між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до ст.76, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1ст.80, ч.1 ст.81, ст.89ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо факту виконання АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» своїх зобов'язань за Договором, суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Водночас, позивачем такого документу, який би підтверджував факт отримання відповідачем кредитних коштів, суду не надано.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором, не є документом первинного бухгалтерського обліку господарських операцій, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 р. № 6-16цс15, від 07.04.2021 у справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Позивачем не надано до суду первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім'я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у нього заборгованості за кредитом.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій, не містить жодних відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. Неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Отже, позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит, саме в сумах заявлених позовних вимог, а розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт користування позичальником коштами та, відповідно, підтверджували розмір нарахованої заборгованості за тілом кредиту.
Також матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості, який би підтвердив правильність нарахування первісним кредитором відсотків за користування коштами (з яких саме сум виходив первісний кредитор нарахувавши розмір заборгованості за відсотками станом на 08.11.2023 (дата відступлення права вимоги позивачу), та за який період нараховано таку заборгованість.
Суд зауважує, що відповідно до статті 83ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судому випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
Клопотання про витребування відповідних доказів (документу первинного бухгалтерського обліку) позивачем суду не заявлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у АТ «Кредобанк» та наявності заборгованості, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та правильність розрахунку розміру заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 08.11.2023, що передбачено умовами цього договору.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 514, 516, 517, 626, 638, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Тиханський