Провадження № 2/742/1321/25
Єдиний унікальний № 742/2374/25
10 листопада 2025 року місто Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Ільченка О.І., за участю секретаря судового засідання Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідачки - адвокат Коваленко Олександр Юрійович, про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3% річних у розмірі 7647,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 39503,52 грн, а також судові витрати.
Позов мотивований тим, що 08.09.2019 близько 14 год. 30 хв. на автомагістралі Київ-Харків в напрямку м.Київ, на території Бориспільського району Київської області, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Citroen C2, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Ford Fusion, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ford Fusion, р.н. НОМЕР_2 , були застраховані на підставі договору між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_4 №8219335-02-12-01 від 16.08.2019.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажири автомобіля Ford Fusion, р.н. НОМЕР_2 , отримали тілесні ушкодження. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.08.2023 року ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Потерпіла ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої у сумі 182481,28 грн.
Страховою компанією відповідачки було частково відшкодовано шкоду ПрАТ «СК «ВУСО» .
07.09.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №07/09/2020 про відступлення права вимоги, в тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №8219335-02-12-01 від 16.08.2019.
Оскільки ОСОБА_2 у добровільному порядку борг не сплачувала, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною позовною заявою. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, за умовами мирової угоди, відповідачка має сплатити ОСОБА_1 збитки у порядку регресу в розмірі 83481,28 грн, судовий збір у розмірі 496,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, а всього 84977,48 грн.
На даний час умови мирової угоди не виконано, відповідачкою було сплачено лише 2000,00 грн. Збитки не компенсовані ні до, ні під час розгляду справи.
Позивач вважає, що має право на стягнення з відповідачки суми інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, а саме з 22.02.2022 по 22.02.2025, оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 був поданий 22.02.2022.
31.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідачки заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що позивачем було розраховано суму інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу разом із сумою судового збору та витратами на правничу допомогу, які не передбачені страховим договором і не включалися в суму страхового відшкодування. Крім того, зауважив, що відповідачкою на виконання ухвали вже сплачено 6000,00 грн. Також зазначив, що в ухвалі не визначено конкретного строку сплати боргу, а відтак прострочення по сплаті боргу виникає за загальним правилом, тобто за 30 календарних днів з дня набрання чинності ухвали.
04.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що предметом позову є стягнення сум виключно з основного боргу за мировою угодою. З приводу періоду нарахування позивач зазначив, що строк виконання грошового зобов'язання становив 30 календарних днів і сплив 27.02.2025.
10.11.2025 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач зазначив, що станом на 10.11.2025 ОСОБА_2 здійснила платежі на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 на суму 11000,00 грн. Ухвала суду набрала законної сили 12.02.2025. Отже, відлік строку для добровільного виконання розпочався 12.02.2025 і закінчився 12.03.2025 включно. Починаючи з 13.03.2025 відповідачка вважається такою, що порушила грошове зобов'язання. Станом на 10.11.2025 сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідачки за прострочення виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 становить 1567,15 грн, інфляційні втрати становлять - 4293,75 грн, тому просить стягнути з відповідачки 5861,50 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте у відповіді на відзив просив проводити розгляд справи на наявними матеріалами (а.п.39-40).
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, проте останній подав до суду заяву, згідно з якою заперечував проти задоволення позовних вимог та просив провести розгляд справи за його відсутності. (а.п.45).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За умовами мирової угоди, ОСОБА_2 має сплатити ОСОБА_1 збитки в порядку регресу в розмірі 83481,28 грн, судовий збір у розмірі 496,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, а всього 84977,48 грн (а.п.8-11).
Ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 набрала законної сили 12.02.2025, що підтверджується довідкою від 21.02.2025 (а.п.12) та відміткою на ухвалі.
Відповідно до розрахунку, загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за період прострочення грошового зобов'язання, становить 47151,49 грн (а.п.14).
Разом з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 надав розрахунок, з якого вбачається, що станом на 07.11.2025 борг ОСОБА_2 становить 73997,48 грн. Станом на 10.11.2025 сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідачки за прострочення виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 становить 1567,15 грн, інфляційні втрати становлять - 4293,75 грн (а.п.50-52).
Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1ст.612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до ст.611,612 ЦК України в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 травня 2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
Так, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За таких обставин, обґрунтованими є доводи позовної заяви про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Моментом виникнення грошового зобов'язання та відповідно початком нарахування заборгованості 3% річних та інфляційних втрат має рахуватись період з 12.02.2025, тобто з моменту набрання законної сили ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025.
Оскільки, правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК Українидає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення грошових коштів, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.
Проте, відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог .
Так, ОСОБА_1 надав розрахунок, з якого вбачається, що станом на 07.11.2025 борг ОСОБА_2 становить 73997,48 грн. Станом на 10.11.2025 сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідачки за прострочення виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2025 становить 1567,15 грн, інфляційні втрати становлять - 4293,75 грн. Період розрахунку - з 13.03.2025 по 10.11.2025 (а.п.50-51).
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1567,15 грн та інфляційні втрати в сумі 4293,75 грн за період з 13.03.2025 по 10.11.2025.
На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають також витрати, понесені ним на сплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п.269).
Враховуючи викладене, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи обсяг виконаних адвокатом Трикоз Д.Є. робіт, незначну складність справи, те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, та те, що адвокат не був присутнім у судових засіданнях, а позивач ОСОБА_1 особисто подавав до суду уточнену позовну заяву та заяву та відповідь на відзив, у якій просив проводити розгляд за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку, що в даному випадку розумним та співмірним розміром правничої допомоги є сума 4000,00 грн, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу, які в даному випадку підлягають до стягнення з відповідачки на корить позивача.
Керуючись ст.81, 89, 141, 263-265, 268, 280,525, 526, ч.1 ст.530, 536, ч.1,2 ст.625 ЦК України,-
Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), представник відповідачки - адвокат Коваленко Олександр Юрійович (адреса: вул.Соборна, буд.46, оф.1, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 3% річних у розмірі 1567,75 гривень та інфляційні втрати у розмірі 4293,75 гривень, а всього 5861 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят одну) гривню 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень, а всього 5211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10.11.2025.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО