Справа № 489/8942/25
Провадження № 1-кп/489/868/25
про призначення судового розгляду та
продовження строку дії запобіжного заходу
11 листопада 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
під час відкритого підготовчого судового засідання, в залі суду, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 17.06.2025під № 120251520000000483, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця, раніше судимого:
- 20.12.2012 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.10.2014 іспитовий строк замінено на покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;
29.09.2017 умовно достроково звільненого з невідбутою частиною покарання 1 рік 7 місяців 7 днів;
- 14.12.2020 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки; на підставі ст. 75 КК України звільненому від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
на підставі вироку Херсонського апеляційного суду від 06.05.2021 вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2020 скасовано та засуджено до позбавлення волі строком на 3 роки;
на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.09.2023 звільнено із зміною на виправні роботи з невідбутою частиною покарання 1 рік 5 місяців 1 день,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України, -
Вирішення питання щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта
Обвинувальний акт, що пред'явлений ОСОБА_4 з обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України, відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.
Кримінальне провадження підсудне Інгульському районному суду міста Миколаєва.
Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.
Прокурор, обвинувачений та захисник, а також потерпілі вважають за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Враховуючи наведені обставини кримінальне провадження на підставі обвинувального акту має бути призначено до судового розгляду.
Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілі, свідки.
Вирішення питання щодо запобіжного заходу
Ухвалою від 20.06.2025 слідчий суддя застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами від 14.08.2025 та від 16.09.2025 продовжений до 13.11.2025 включно.
Прокурором подане клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді триманні під вартою на 60 днів.
1. Доводи клопотання сторони обвинувачення
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики наявні на час застосування саме такого запобіжного заходу не зменшились і не змінились, що свідчить про необхідність його подальшого застосування. Вважав можливим:переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість можливого покарання за вчинення злочинів; вплив на свідків та потерпілих; вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
2. Доводи сторони захисту
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора. З огляду на те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, просили передати його на поруки командиру військової частини, у якій він проходив службу або змінити на інший більш м'який запобіжний захід. Захисник в обґрунтування заперечень вказав, що ризики зменшились, оскільки обвинувачений тривалий час перебуває під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що у разі застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою він матиме можливість відшкодовувати потерпілим завдану шкоду.
3. Оцінка та висновки суду
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обвинувальному акті наведені відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- Ризик переховування обвинувачених від суду. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми роківз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років (ч. 2 ст. 286-1 КК України), а також нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 135 КК України), за санкцією якого можливе призначення покарання у виді обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Крім того згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_4 після вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, намагався залишити місце ДТП, що також свідчить на користь існування ризику переховування.
При цьому ст. 75 КК України не передбачає можливості звільнення від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що може бути достатньою підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
- Ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих. Оскільки дослідження доказів у справі та допит свідків і потерпілих на даному етапі судового провадження не проведено, а обвинувачений після відкриття матеріалів кримінального провадження обізнаний щодо цих осіб та ймовірного їх місцеперебування, існує ризик незаконно впливати на них у цьому кримінальному провадженні.
- Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів та незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. За вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 відбував покарання у виді позбавлення волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 22.09.2023 застосовано заміна невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі (1 рік 5 місяців 1 день) на виправні роботи. Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово порушував Правила дорожнього руху, що мало наслідком накладення стягнень за ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч.ч. 1, 2 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду, репутацію обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, існують та не зменшились зазначені ризики.
Для запобігання вказаним ризикам на даний час є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема й у вигляді, який розрахований на свідому, правомірну його поведінку, і який не зможе фізично убезпечити від настання вищевказаних ризиків та гарантувати його безумовне дотримання, тому адекватним запобіжним заходом для обвинуваченого буде тримання під вартою.
Враховуючи викладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, вчинити інші кримінальні правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів (до 09 січня 2025 року).
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Враховуючи характер та обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а також відомості, що характеризують його особу, суд дійшов висновку про визначення обвинуваченому застави у розмір 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 314-317, 369, 372, 376 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України призначити до відкритого судового розгляду в залі судових засідань Інгульського районного суду міста Миколаєва(вул. Космонавтів, 81, м. Миколаїв) на «10» годину «00» хвилин «19» листопада 2025 року.
Повідомити про день, час та місце судового засідання прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих.
Судовий розгляд кримінального провадження буде проводитись суддею ОСОБА_1 одноособово.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за наявності відповідного клопотання.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів до «09» січня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514 760 (п'ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки, строком на 2 місяці:
прибувати до суду на кожну вимогу;
не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1