Справа № 752/22962/25
Провадження по справі № 1-кс/752/8501/25
іменем України
"17" жовтня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, -
встановив:
03 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025 про арешт майна, яке 30.09.2025 вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
У судове засідання прокурор не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд вищезазначеного клопотання без його участі та просив його задовольнити.
Власник майна на виклик слідчого судді не з'явився. Заперечень та пояснень з приводу поданого клопотання не подав.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025.
В ході досудового розслідування встановлено, що Департамент охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації (далі - ДОЗ КМДА) реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, управління підприємствами, установами та організаціями у сфері охорони здоров'я, що належать до комунальної власності та організацію їх матеріально технічного забезпечення, закупівлю та розподіл товарів, як головний розпорядник коштів в галузі охорони здоров'я на території міста Києва.
За наявними даними матеріальне забезпечення закладів охорони здоров'я лікарськими засобами та медичними виробами здійснюється посадовими особами ДОЗ КМДА відповідно до потреби, яка формується закладами охорони здоров'я міста Києва.
Згідно наказу ДОЗ КМДА від 22.11.2024 № 1079 було створено робочу групу з розробки технічних вимог до тендерної документації та підготовки висновків про відповідність пропозицій учасників торгів технічним вимогам на закупівлю медичного обладнання для закладів охорони здоров'я міста Києва. До складу робочої групи входили: голова робочої групи - ОСОБА_5 ; секретар робочої групи - ОСОБА_6 , члени робочих груп - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші.
Встановлено, що посадові особи ДОЗ КМДА, з метою отримання неправомірної вигоди, організували злочинний механізм поставки лікарських засобів та медичних виробів для лікарень міста Києва за завищеними цінами.
Так, вищезазначені посадові особи під час закупівель медичних виробів за вказівкою заступника директора Департаменту-начальника управління економіки ДОЗ КМДА ОСОБА_12 лобіювали медичні вироби, які представляє на території України ТОВ «Медгарант», ТОВ «Протек солюшнз», ТОВ «Артек медікал груп» та ПП «Науково-виробнича фірма «КАТО» тощо. Встановлено, що фактична вартість предмету закупівлі збільшується в 3-5 разів та реалізується кінцевому замовнику з метою подальшого отримання надприбутків.
При цьому, представники вказаних кампаній надають консультації уповноваженим особам на проведення публічних закупівель ДОЗ КМДА щодо деталей майбутніх договорів на поставку, узгоджують з ними вигідні для них строки поставки, схиляють до штучного завищення очікуваної вартості закупівлі, що призводить до формування високих цін на продукцію та створює хибне враження про економію.
Згідно наявних даних, за координацію з представниками суб'єктів господарювання відповідає радник першого заступника КМДА - ОСОБА_13 .
Після отримання готового технічного завдання від представників компаній, ОСОБА_13 надає ОСОБА_12 (заступнику директора Департаменту-начальника управління економіки ДОЗ КМДА) електронні файли з готовим технічним завданням для досягнення подальшого схвалення таких технічних вимог до предмету закупівлі робочою групою ДОЗ КМДА.
З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_12 забезпечує безперешкодне голосування робочої групи за прийняття та оприлюднення наданих медико-технічних вимог та технічних завдань, що в подальшому забезпечує одноосібну перемогу суб'єктів господарювання в закупівлях.
Крім того, відповідно до отриманої інформації уповноважена особа ДОЗ КМДА ОСОБА_14 вступила у злочинну змову з представниками ПП «Науково-виробнича фірма «КАТО» під час проведення закупівлі ендопротезів суглобів та комплектів інструментарію для проведення протезування (ідентифікатор закупівлі: UA-2025-03-06-012402-a), з очікуваною вартістю 123,3 млн. грн.
Так, згідно з наявних даних ОСОБА_14 під час оголошення закупівлі UA-2025-03-06-012402-a, а саме Лот № 1, використала медико-технічні вимоги та тендерну документацію розроблену завчасно представниками ПП «Науково-виробнича фірма «КАТО», з метою обмеження конкуренції та забезпечення перемоги у тендері останніх. При цьому, медико-технічні вимоги та тендерну документацію до майбутньої процедури закупівлі ОСОБА_14 отримала через «посередників», лікарів КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» КМДА ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
30 вересня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.09.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , причетність якої до вчинення кримінальних правопорушень перевіряється під час досудового розслідування, за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками проведення якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 12 Pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 .
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 від 30.09.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025.
Орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження як речового доказу, оскільки вилучений в ході обшуку мобільний телефон може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, зокрема про обставини проведення тендерних закупівель лікарських засобів та медичних виробів для лікарень міста Києва за завищеними цінами.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що вилучений мобільний телефон на арешті якого наполягає прокурор, є таким, що відповідає критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості про обставини проведення тендерних закупівель лікарських засобів та медичних виробів для лікарень міста Києва за завищеними цінами.
Враховуючи, що власником/володільцем зазначеного майна є ОСОБА_14 , можлива причетність якої до вчинення кримінального правопорушення встановлюється під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не накладання арешту може призвести до його знищення, приховування, спотворення тощо.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а власником майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025, яке 30.09.2025 вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 12 Pro, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1