Справа № 752/26426/25
Провадження по справі № 1-кс/752/9401/25
іменем України
"06" листопада 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100010002281 від 16.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України, -
встановив:
05 листопада 2025 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100010002281 від 16.07.2025, яке 04.11.2025 вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Слідча просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
У судове засідання слідча не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд вищезазначеного клопотання без її участі та просила його задовольнити.
Власник майна на виклик слідчого судді не з'явився. Заперечень та пояснень з приводу поданого клопотання не подав.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Розглянувши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010002281 від 16.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на підставі наказу від 05.05.2014 №7, з 05.05.2014 ОСОБА_5 прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «Технологічна паливна компанія». Після чого, останній було ввірено ключ доступу до банківських розрахункових систем ТОВ «Технологічна паливна компанія».
Відповідно до наказу директора ТОВ «Технологічна паливна компанія» ОСОБА_6 №1 «Про облікову політику підприємства та про організацію бухгалтерського обліку» від 01.01.2019 та наказу директора ТОВ «Технологічна паливна компанія» ОСОБА_6 №1 «Про облікову політику підприємства та про організацію бухгалтерського обліку» від 01.01.2023, забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві доручено бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером.
У той же час, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше січня 2021 року у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел направлений на заволодіння майном ТОВ «Технологічна паливна компанія» шляхом зайвого (безпідставного) нарахування собі заробітної плати.
Згідно із наказом ТОВ «Технологічна паливна компанія» «Про затвердження штатного розпису» від 01.01.2021 №2 встановлено, що з 01.01.2021 ТОВ «Технологічна паливна компанія» затверджено та введено в дію штатний розпис, відповідно до якого розмір посадового окладу головного бухгалтера з 01.01.2021 визначений у 32 000 грн.
Відповідно до штатного розпису ТОВ «Технологічна паливна компанія» від 01.01.2025, затвердженого директором ТОВ «Технологічна паливна компанія» ОСОБА_6 , розмір посадового окладу головного бухгалтера з 01.01.2025 року визначений у 65 000 грн.
Так, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду головного бухгалтера ТОВ «Технологічна паливна компанія», перебуваючи на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 100-а, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, використовуючи своє службове становище, у період з 05.01.2021 по 25.05.2025 безпідставно нараховувала собі заробітну плату, у розмірі 2 730 615,12 грн., чим завдала матеріальної шкоди ТОВ «Технологічна паливна компанія», що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тим самим спричинила тяжкі наслідки для інтересів підприємства.
04 листопада 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками проведення якого виявлено та вилучено копію заперечення на 8 арк.; роздруківку накладної від 17.09.218 на 3х арк.; роздруківку товарно-транспортної накладної № Р2875 на 1 арк.; заяву вих №01 від 19.08.2024.
Постановою старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 від 04.11.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025100010002281 від 16.07.2025.
04 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.
Орган досудового розслідування вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження як речового доказу, оскільки вилучені в ході обшуку документи можу містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, зокрема про безпідставне нарахування ОСОБА_5 собі заробітної плати у розмірі 2 730 615,12 грн.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що вилучені документи на арешті яких наполягає слідча, є таким, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини про безпідставне нарахування ОСОБА_5 собі заробітної плати у розмірі 2 730 615,12 грн.
Враховуючи, що власником/володільцем зазначеного майна є підозрювана ОСОБА_5 , не накладання арешту може призвести до його знищення, приховування, спотворення тощо.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а власником майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 12025100010002281 від 16.07.2025, яке 04.11.2025 вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: копію заперечення на 8 арк.; роздруківку накладної від 17.09.218 на 3х арк.; роздруківку товарно-транспортної накладної № Р2875 на 1 арк.; заяву вих №01 від 19.08.2024.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1