Справа №949/2156/25
11 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюка А.М.,
при секретарі судових засідань - Пінчук О.М.,
за участю:
представника заявника - адвоката Перетятка А.Л.,
представника заінтересованої особи Міноборони України Стадника С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в режимі відеоконференції клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича про витребування доказів у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Перетятка Анатолія Леонідовича (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1189749 від 17 вересня 2025 року) звернулася в суд із заявою та просить встановити факт, що вона постійно до досягнення повноліття та завершення навчання перебувала на утриманні, отримувала постійну матеріальну допомогу та проживала однією сім'єю з вітчимом ОСОБА_2 до його загибелі.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні на 14:00 год. 11 листопада 2025 року із викликом заявника та заінтересованих осіб.
10 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича (довіреність від 21 квітня 2025 року) про витребування доказів, а саме витребування у військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_2 , наказ про результати службового розслідування щодо загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та акт службового розслідування по факту його загибелі.
Клопотання про витребування доказів обґрунтоване тим, що встановлення юридичного факту спрямоване на досягнення мети - отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця. Для з'ясування можливості досягнення такої мети необхідно перевірити чи не підпадає випадок загибелі під передбачені законодавством винятки, у разі наявності яких зазначена допомога не виплачується. Якщо буде встановлено, що обставини загибелі належать до таких винятків, потреба у встановленні юридичного факту відпадає, оскільки мета, заради якої ініціюється його встановлення, виявиться недосяжною.
Відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком, зокрема: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження або самогубства (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом); подання завідомо неправдивих відомостей з метою отримання допомоги.
Представник заінтересованої особи зазначає, що зазначені обставини, відповідно до чинного законодавства, з'ясовуються під час службового розслідування, яке проводиться у випадку загибелі військовослужбовця.
Тому, без отримання відповідної інформації, суд позбавлений можливості повноцінно з'ясувати всі обставини справи та залучити всіх осіб, права яких може зачепити судове рішення.
У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Перетятко А.Л. проти заявленого клопотання категорично заперечив з підстав, що запитувана інформація буде виходити за межі предмету заявлених вимог та стосується виключно грошових коштів.
У судовому засіданні, на підтвердження своїх заперечень, надав копії сповіщень як ІНФОРМАЦІЯ_2 , та і військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу військовослужбовець ОСОБА_2 , де зазначені причини смерті останнього та озвучив витяг з наказу в якому зазначені обставини загибелі вказаного військовослужбовця. Втім, надати суду такий витяг з наказу відмовився по причині, що це не стосується обставин даної справи.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Стадник С.І. подане ним клопотання підтримав. При цьому, також заперечив проти долучення до матеріалів справи озвученого представником заявника витягу з наказу.
Представники заінтересованих осіб Виконавчого комітету Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області та ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, відомості про що містяться у матеріалах справи.
Вислухавши представника заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали та доводи клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч.ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України).
При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, інші учасники), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову/заяви.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17.
Таким чином, закон надає право витребувати не будь-який доказ (інформацію), а лише ту яка відповідає критеріям належності та допустимості.
Так, у клопотанні про витребування з військової частини результатів службового розслідування, представником МОУ не наведено жодної обставини, що стосується даної справи, яку можуть підтвердити або спростувати зазначені докази, а також не зазначено з у якій саме військовій частині знаходяться такі докази.
До того ж, суд бере до уваги той факт, що достатня інформація щодо причин та обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 наявна у доданих представником заявника сповіщеннях.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відсутні підстави для витребування доказів за клопотанням представника заінтересованої особи, у зв'язку з чим, зазначене клопотання є безпідставним, а відтак задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 260, 261 ЦПК України, суддя,
У задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Стадника Сергія Івановича про витребування доказів, а саме витребування у військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_2 , наказ про результати службового розслідування щодо загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та акт службового розслідування по факту його загибелі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: