Справа № 526/1318/25
Провадження № 2-п/526/14/2025
іменем України
11 листопада 2025 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2025 у справі № 526/1318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість станом на 13.01.2025 за кредитним договором від 04.09.2020 № 149988 у загальному розмірі 5 200 (п'ять тисяч двісті) грн., яка складається з наступного: заборгованість по кредиту у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 копійок та витрати на професійну правову допомоги у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн., а всього - 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.
До суду 06.11.2025 надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2025, яка мотивована тим, що їй було невідомо про наявність даного позову, адреса її проживання закріплена за місцем роботи в с. Тепле Миргородського (Гадяцького) району Полтавської області. Заочне рішення отримала в суді 23.10.2025, тому просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 виснувала наступне.
Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.
Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.
Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає нормам статті 28 ЦПК України.
З урахуванням викладеного Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Так, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 представник позивача зазначив її адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 1).
Судом, 02.05.2025 було отримано відповідь виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 02.05.2025 № 10-13/2477, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34).
За цією адресою судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, але конверт було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 40).
Також, після ухвалення заочного рішення (дата 11.06.2025) на вказану зареєстровану адресу відповідача було направлено копію такого рішення суду, але конверт повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 60).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Також, сама відповідач при зверненні з заявою про перегляд заочного рішення надає Витяг з реєстру територіальної громади від 06.11.2025 № 2025/016407888, відповідно до якого ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 21.11.2014.
За змістом статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, серед іншого, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Отже, з урахуванням викладеного, судом направлялися листи на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_1 , які, від незалежних причин від суду, поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а її проживання (без реєстрації як вказано у довідці старости Вельбівського старостинського округу) за іншою адресою не може слугувати підставою неналежного її повідомлення.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Заявлене клопотання відповідачем ОСОБА_1 про поновлення строку належним чином необґрунтоване та немотивоване, окрім як відсутністю повідомлення про наявність позовної заяви, але з вищезазначених мотивів воно не приймається до уваги судом.
З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
З урахуванням викладеного та за відсутності поважних причин для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, подану заяву слід залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 126, 260, 284-286 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.06.2025 у справі № 526/1318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду безпосередньо.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складений 11.11.2025.
Головуючий: В. Г. Черков