Справа № 370/3135/23
Провадження №1-кп/369/1145/25
03.11.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
провівши підготовче судове засіданні в м. Києві у кримінальному провадженні № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який тимчасово не працює, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, затверджений прокурором Макарівського відділу Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 - 28 листопада 2024 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2024 року дане кримінальне провадження було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представника потерпілого, обвинуваченого, захисника та прокурора.
Представник потерпілого арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» - ОСОБА_4 підтримав думку прокурора та просив прийняти до спільного розгляду разом з кримінальним провадженням заявлений ним цивільний позов, який просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували, разом з цим обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження колегією суддів.
Вислухавши доводи учасників підготовчого судового засідання, оглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст. 56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст.ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.
Обвинувачення, як зазначено в п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Враховуючи те, що в мотивувальній частині вироку суду за наслідком розгляду кримінального провадження відповідно до положень ст. 374 КПК України обов'язково зазначається формулювання обвинувачення.
Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Разом з тим, викладаючи в обвинувальному акті, фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає доведеним, вказана також інша конкретна особа, а саме ПІБ - ОСОБА_8 , за сприянням якого, він діючи узгоджено з ОСОБА_5 , з прямим умислом, із корисливих мотивів, шляхом зловживання ОСОБА_5 службовим становищем, здійснили заволодіння майном ТОВ "Компанія "ВТК Відродження" в особливо великих розміра за обставин викладених в обвинувальному акті Разом з тим, обвинувачення ОСОБА_8 , в рамках цього кримінального провадження не пред'явлено.
Більше того, у судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , повідомив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та аналогічний цивільний позов перебувають на розгляді в Ірпінському міському суді Київської області та на даний час провадження зупиненно у зв'язку із мобілізацією на військову службу обвинуваченого ОСОБА_8 .
Тобто, виходячи з фактичних обставин, зазначених в обвинувальному акті, в ньому зазначається ПІБ - ОСОБА_8 , який на думку прокурора був безпосереднім учасником події кримінального правопорушення, діяв у злочинній змові з ОСОБА_5 . Проте, органом досудового розслідування не надано належної правової оцінки в обвинувальному акті діям вказаної особи в межах цього кримінального провадження, який не є його учасниками, що є грубим порушенням, передбачених ст. 7 КПК загальних засад кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.
При цьому, міжнародні стандарти в галузі судочинства свідчать про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч.1 ст.62 Конституції, ч.1 ст.17 КПК. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Minelli v. Switzerland», п.37; «Nerattini v. Greece», п.23; «Didu v. Romania», п.41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Nestak v. Slovakia», п.88; «Garycki v. Poland», п.66).
З огляду на таке, факт порушення принципу презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки прокурором при формулюванні обвинувачення, яке він вважає встановленим та викладенні фактичних обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказані анкетні дані іншої особи - ОСОБА_8 який не є обвинуваченим в цьому провадженні та відповідно позбавлений права бути присутнім особисто при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цієї особи на захист.
Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення особи, якій не пред'явлено обвинувачення узгоджується із усталеною практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, який забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч. 2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов'язані з розглядом її справи в суді.
За наведених вище обставин ОСОБА_8 , хоч і не був визнаний учасником судового провадження, однак має право захищати свої права, свободи та інтереси, а також в подальшому оскаржувати судове рішення за результатами судового розгляду. Цей висновок відповідає і змісту ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, згідно з якою кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
Усупереч вимогам закону фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення ОСОБА_5 викладені таким чином, що дають підстави вважати, що обвинувальний акт стосується обвинувачення не тільки його, а й іншої прямо зазначеної в ньому особи - ОСОБА_8 , що є неприпустимим як з точки зору принципу презумпції невинуватості, так і меж судового розгляду, який повинен проводитися лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Враховуючи наведене суд вважає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року, стосовно ОСОБА_8 , який не є учасником цього кримінального провадження є тим недоліком, без якого не може бути проведено як підготовче провадження, а також розпочатися судовий розгляд, і вказаний недолік, згідно норм КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.
Наведені порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та Кримінальним процесуальним кодексом України прав учасників кримінального провадження й недотримання визначеної законом належної правової процедури, на думку суду, під час судового провадження перешкодять розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлять, за результатами такого судового розгляду, ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.
Таким чином, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового процесу права на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб правового захисту, суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини в своїй сукупності свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а допущені при його складанні недоліки виключають можливість призначення судового розгляду кримінального провадження, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що наразі не вирішує клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо розгляду кримінального провадження колегією судів, в порядку статті 35 КПК України та питання про приєднання цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_4 до кримінального провадження для їх спільного розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 9, 35, 110, 291, 314 ч. 3 п. 3, 371, 372, 376 КПК України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110210000705 від 06 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, повернути прокурору Макарівського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області - ОСОБА_7 , як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з моменту її оголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Суддя ОСОБА_1