Справа № 157/1914/25
Провадження №2-н/157/32/25
10 листопада 2025 року місто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамула Б.С., вивчивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося в суд із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ за період із 01 травня 2022 року по 30 вересня 2025 року включно в сумі 39 981 грн 05 к., а також 242 грн 24 к. судового збору.
Проаналізувавши матеріали справи, суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Беручи до уваги вимоги вказаних вище норм законодавства, а також враховуючи дату звернення до суду із вказаною заявою про видачу судового наказу - 29 жовтня 2025 року, строк позовної давності слід відраховувати з 29 жовтня 2022 року. Однак, як вбачається з інформації по рахунку № НОМЕР_1 заборгованість ОСОБА_1 за спожитий природний газ, яку заявник просить стягнути з боржника, включає також заборгованість, яка існувала станом на 01 травня 2022 року в сумі 1956 гривень 28 копійок.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з моменту виникнення права вимоги, з якою звернувся стягувач пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене вище у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ слід відмовити.
Керуючись статтями 165, 258, 260 ЦПК України, 256, 257 ЦК України, суддя
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Суддя Б.С. Гамула