Справа № 674/1255/25
Провадження № 2/674/809/25
іменем України
11 листопада 2025 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 24208,20 грн),
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 78977861 від 21.05.2023 у розмірі 24 208,20 грн, з яких 5 490 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, 18 718,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21.05.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (як первісним позикодавцем) та відповідачем було укладено в електронній формі договір позики № 78977861, за умовами якого позикодавець зобов'язувався передати позичальникові у власність грошові кошти у сумі 9 000 грн на строк 30 днів, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату за користування позикою у вигляді процентів від суми позики. Позивач зазначив, що на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та відповідно до реєстру боржників № 21 від 20.03.2024 до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним договором позики. Позивач стверджував, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення позики та сплати процентів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у заявленому розмірі.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не поданий, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу зокрема і всіх доказів у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав або виконав неналежним чином зобов'язання, визначене договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. У підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, правовідносини, що виникають між позикодавцем та позичальником, регулюються нормами глави 71 Цивільного кодексу України. Для виникнення зобов'язання за договором позики необхідною умовою є реальне передання грошових коштів або інших речей позичальникові.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
До позовної заяви позивачем додано копію договору позики № 78977861 від 21.05.2023, який, як зазначає позивач, було укладено в електронній формі між товариством з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачем.
Згідно з умовами зазначеного договору позикодавець зобов'язувався передати позичальникові у власність грошові кошти у сумі 9 000 грн строком на 30 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики 20.06.2023 або достроково та сплатити позикодавцю плату у вигляді процентів від суми позики. Пунктом 2 договору визначено базову процентну ставку у розмірі 2,5% річних, знижену процентну ставку 1% (застосовується відповідно до умов програми лояльності) та процентну ставку за понадстрокове користування позикою 2,5% за день.
Пунктом 20 договору позики передбачено, що цей договір укладений у письмовій формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронну комерцію" у сфері електронної комерції електронним документом є договір в електронній формі.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного виду договорів, намір особи, яка її вчинила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання сторонами електронного правочину електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис як вид електронного підпису призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Суд зазначає, що підписання договору позики відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором само по собі не викликає сумнівів щодо волевиявлення відповідача на укладення договору за умови дотримання встановленої законом процедури.
Проте реальний характер договору позики означає, що правові наслідки щодо виникнення у позичальника обов'язку повернути позику та сплатити проценти виникають лише з моменту фактичного отримання позичальником від позикодавця у власність грошових коштів чи інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Тобто позикодавець повинен довести не лише факт укладення договору позики, але й факт передання грошових коштів або речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем до позовної заяви додано додаток № 1 до договору позики, який являє собою таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. У зазначеній таблиці в графі під назвою "Дата видачі кредиту (дата надання)" вказано 21.05.2023, у графі "Кількість днів у розрахунковому періоді" зазначено літеру "Х", у графі "Чиста сума кредиту (сума платежу за розрахунковий період, грн" вказано мінус 9 000 грн та 9 000 грн, у графі "Сума кредиту за договором (кредиту)" вказано 0 грн та 9 000 грн.
Однак зазначена таблиця є лише розрахунковим документом, який не підтверджує факту реального перерахування грошових коштів від позикодавця до позичальника.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних банківських документів чи інших доказів, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів у сумі 9 000 грн на банківський рахунок відповідача 21.05.2023. До матеріалів справи не долучено виписки з банківського рахунку відповідача, платіжних доручень, довідок банківської установи про здійснення переказу коштів або будь-яких інших документів, які б об'єктивно та беззаперечно підтверджували реальне отримання відповідачем грошових коштів від первісного позикодавця.
Позивачем не зазначено у позовній заяві чи існували у нього будь-які перешкоди в отриманні чи поданні до суду таких документів, не заявлено будь-яких клопотань про витребування доказів в інших осіб.
За відсутності належних доказів виконання позикодавцем свого обов'язку щодо передання грошових коштів позичальникові договір позики не може вважатися укладеним, оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. У підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, для підтвердження укладення договору позики недостатньо лише наявності самого договору чи розписки, необхідно також довести факт реального передання грошових коштів позичальникові.
Суд також зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на наявність заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 490 грн, тоді як за договором сума позики становила 9 000 грн. Позивачем не надано жодних пояснень та доказів щодо того, яким чином утворилася така різниця між сумою позики за договором та сумою заборгованості за основним боргом, заявленою до стягнення. Не надано документів, які б підтверджували часткове погашення заборгованості відповідачем на суму 3 510 грн (різниця між 9 000 грн та 5 490 грн), не вказано дати та обставин такого погашення.
Позивачем також не надано детального розрахунку нарахованих відсотків із зазначенням періодів нарахування, ставок та баз для нарахування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виконання первісним позикодавцем свого обов'язку щодо передання відповідачу грошових коштів у сумі 9 000 грн, у зв'язку з чим договір позики не може вважатися укладеним, а зобов'язання позичальника щодо повернення позики та сплати процентів не виникло.
Крім того, суд звертає увагу на особливості переходу права вимоги до позивача та застосування до спірних правовідносин принципу, відповідно до якого особа не може передати іншій особі більше прав, ніж має сама.
Позивач стверджує, що право грошової вимоги до відповідача перейшло до нього на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та реєстру боржників № 21 від 20.03.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1082 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за відступленою йому грошовою вимогою у строк, визначений договором, що існував між боржником та клієнтом до повідомлення боржника про відступлення грошової вимоги. Виконання зобов'язання факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, навіть за умови дійсного відступлення права вимоги до позивача, новий кредитор (позивач) не може мати більше прав, ніж мав первісний кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ").
Оскільки, як встановлено судом вище, первісний кредитор не довів факту передання грошових коштів відповідачу за договором позики, то у нього не виникло права вимоги щодо повернення позики та сплати процентів. Відповідно, таке право не могло перейти і до позивача як нового кредитора.
Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачене відступлення права вимоги, право первісного кредитора переходить до нового кредитора на підставі договору. Якщо договір про відступлення права вимоги підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, право первісного кредитора переходить до нового кредитора відповідно з моменту нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за відступленою йому грошовою вимогою у строк, визначений договором, що існував між боржником та клієнтом до повідомлення боржника про відступлення грошової вимоги. Виконання зобов'язання факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Суд також звертає увагу на те, що право вимоги, яке відступається, повинно існувати на момент відступлення. Якщо право вимоги не виникло внаслідок невиконання первісним кредитором свого обов'язку за договором позики (непередання грошових коштів позичальникові), то таке право не може бути відступлене іншій особі.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Судом також враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.
За наведених обставин, враховуючи відсутність доказів виконання первісним позикодавцем свого обов'язку щодо передання грошових коштів відповідачу, відсутність належних пояснень та доказів щодо розбіжності між сумою позики за договором та заявленою до стягнення сумою основного боргу, а також відсутність обґрунтованого розрахунку суми відсотків, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд вважає, що позивач не виконав свого процесуального обов'язку щодо доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки не надав належних та достовірних доказів на підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення позики та сплати процентів.
Частиною 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо позов задоволено частково, а відповідач не подавав зустрічного позову, або в задоволенні зустрічного позову відмовлено, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд відмовив у позові повністю, судовий збір стягується з позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, поверненню не підлягає.
Оскільки судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, відшкодуванню позивачу не підлягає та залишається в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 11, 12, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 274-280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2025 року.
Суддя Д.Т. Барателі