Провадження № 33/803/2538/25 Справа № 172/1461/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Букура М.Є. на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення в межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю:
захисника
в режимі відеоконференції Букура М.Є.,
Згідно постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2025 року 12 червня 2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Малишка в с. Павлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, керуючи мотоциклом «ИЖ Планета 4» номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та вчинив наїзд на припаркований транспортний засіб «Рено Кенго» номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.
Крім цього, 12 червня 2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Малишка в с. Павлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, керуючи мотоциклом «ИЖ Планета 4» номерний знак НОМЕР_1 , після вчинення ДТП залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не повідомивши про це.
Крім цього, 12 червня 2025 року водій ОСОБА_1 по вул. Малишка в с. Павлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, керуючи мотоциклом «ИЖ Планета 4» номерний знак НОМЕР_1 , після вчинення ДТП вживав алкоголь.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10 «а», «є», 13.1 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Букур М.Є. просить скасувати вказану постанову та закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за інкримінованими йому ст.ст. 122-4, 124 та ч.4 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що захиснику не було надано можливості брати участь у судовому розгляді у режимі відеоконференції. Вказав, що у протоколі за ст. 124 КУпАП не висвітлено суть вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки уповноваженою особою не вказано в описовій частині, хто саме вчинив адміністративне правопорушення, яким чином здійснив наїзд на який транспортний засіб, кому належить пошкоджений транспортний засіб, який д.н.з у пошкодженого транспортного засобу тощо. Зауважив, що уповноважена особа зазначає, що ОСОБА_1 вчинив вказане адміністративне правопорушення 12.06.2025 об 00:00:00, натомість виходячи із матеріалів справи та пояснень потерпілого, дорожньо-транспортна пригода відбулася 12.06.2025 об 21 год. 20 хв. Вказав, що уповноваженою особою не надано жодного доказу того, що після нібито ДТП ОСОБА_1 не залишався на місті пригоди, покинув його. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після ДТП. Зауважив, що уповноваженими особами жодного разу не пропонувалося пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння, уповноважені особи називали це то «тест на алкоголь», то «проба на алкоголь», однак жодного разу термін «огляд на стан алкогольного сп'яніння» уповноваженими особами не вживався. Вказав, що у акті огляду на стан сп'яніння зафіксовано як відсутність як свідків, так і засобів відеофіксації, що є грубим порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного сп'яніння, також у направленні на огляд від 13 червня 2025 року містять різні ознаки, на відміну від акту огляду на стан сп'яніння. Наголосив, що матеріали справи та відеозапис не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не містять доказів зупинки транспортного засобу під його керуванням, не містять факту ДТП, не містять факту вживання алкоголю після ДТП, не містять свідків, які б могли вказати про наявність цього факту або спростувати його.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Букура М.Є., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до статті 122-4 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пунктом 2.10 (є) Правил дорожнього руху визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Згідно диспозиції ч.4 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протоколи про адміністративні правопорушення від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360131, від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360134, від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360135, складені з дотриманням вимог, передбачених ст.ст.254-256 КУпАП і засвідчені підписом уповноваженої особи та особи, яка притягається до адмінвідповідальності, схему місця ДТП, акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд водія ТЗ від 13.06.2025 року, згідно з якими у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, пояснення потерпілого, відеозапис, який долучений до протоколу, де ОСОБА_1 визнає факт вчинення правопороушень та частково пояснює обставини їх вчинення.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог пп. б п. 2.3, пп. а та є п.2.10, п.12.1, п.13.1ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, ч.4 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що працівниками поліції допущено ряд грубих порушень при складанні протоколів про адміністративне правопорушення та роз'ясненні процедури огляду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час апеляційного розгляду грубих порушень під час складення протоколів та процедури огляду судом не встановлено. Крім того, згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського з боку працівників поліції також порушень вимог чинного законодавства не встановлено.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та такими, що спростовуються відеозаписом події та іншими матеріалами справи, зокрема, поясненнями ОСОБА_1 , які він надав працівникам поліції під час складання протоколів про адміністративні правопорушення та в судовому засіданні першої інстанції, і вони є послідовним, чіткими, логічними та незмінними, так зокрема, ОСОБА_1 вказував, що керуючи мотоциклом він не впорався з керуванням та гальмувавши зачепив коляскою мотоцикла автомобіль, який був припаркований. Також з його пояснень чітко встановлено, що після скоєного ОСОБА_1 покинув місце ДТП та потім вживав алкоголь.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що поліцейськими було дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735, що також підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на встановлення стану сп'яніння на місці, поїхати до медичного закладу для проведення огляду чи відмовитися від проходження огляду. На пропозиції поліцейського особа, яка притягається до відповідальності, відмовилася від проходження огляду для визначення стану сп'яніння під фіксацію на бодікамеру поліцейського.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Наявний відеозапис, як доказ, отриманий в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення права на професійну правничу допомогу та справедливий і доступний судовий розгляд, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360131, від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360134, від 13.06.2025 року серії ЕПР1 № 360135, містять підпис ОСОБА_1 , як особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи.
Щодо посилання захисника на те, що судом першої інстанції йому не було надано можливості брати участь в судовому розгляді у режимі відеоконференції, варто зазначити, що згідно ч.7 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Апеляційний суд зауважує, що прийняття рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не встановлює обов'язкового проведення судового засідання в режимі відеоконференції у разі наявності про це клопотання сторони.
Зазначення у протоколах про адміністративне правопорушення неточного часу вчинення правопорушень, як про це стверджує захисник в апеляційній скарзі, не спростовує сам факт скоєння адміністративних правопорушень та сприймається апеляційним судом як допущення описки працівниками поліції при складанні протоколів.
До того ж, зауважень щодо неправильних відомостей щодо його складання та заповнення установлених даних з боку ОСОБА_1 протоколи не містять.
Апеляційний суд зауважує, що не будь-яке формальне недотримання вимог при заповненні протоколів про адміністративне правопорушення автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та роз'яснення права щодо огляду з метою виявлення стану сп'яніння.
Дії працівників поліції під час складання протоколів про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», законів України «Про дорожній рух» та «Про Національну поліцію».
Дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження сторони захисту щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Також не заслуговують на увагу твердження захисника, що на підтвердження факту відмови від проходження огляду мають бути допитані свідки, які б мали бути присутні під час огляду водія на стан сп'яніння, оскільки згідно ст.266 КУпАП наявність свідків не є обов'язковою, якщо ведеться повна відеофіксація огляду.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння не спростовує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП.
Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об'єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаних правопорушень та його винуватість, суду не надано.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинені правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Букура М.Є. - залишити без задоволення.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот