Провадження № 33/803/2819/25 Справа № 208/4013/25 Суддя у 1-й інстанції - Токарєв А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
10 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Врони А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Врони Андрія Валентиновича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
на постанову судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),-
Постановою судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові суду зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275250 від 18.03.2025, о 19:45 годин 18.03.2025 в м.Кам'янське, вул. Михайла Грушевського 6А, водій керуючи при повороті ліворуч не переконався в безпеці зміни напрямку руху, та здійснив зіткнення з мотоциклом Yamaha, який рухався у попутному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з недотримання судом норм чинного законодавства, невірною оцінкою обставин справи та помилкових висновків щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи узагальнений висновок Науково-констультативної ради при Вищому Адміністративному суді України від 07.11.2017, адвокат вважає визнання судом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки суд першої інстанції ухвалив два взаємовиключних рішення, що суперечить імперативним нормам ст. 38, 245, 247, 284 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на справедливий суд».
Щодо фактичних обставин справи вказує, що судом першої інстанції не було враховано схему місця ДТП, висновок експерта № 1577-25 та обставин, які стались при ДТП.
Так, 18.03.2025 водій ОСОБА_1 рухався вниз по вулиці Михайла Грушевського зайнявши крайнє положення на проїзній частині ближче до місця повороту, задля надання місця для проїзду з правого боку його транспортного засобу іншим водіям, що повністю відповідає нормам п. 10.4 ПДР.
Доїхавши до перехрестя вулиць Грушевського та Звенигородську, зайнявши крайнє положення на проїзній частині задля виконання маневру повороту ліворуч на вулицю Звенигородську із вулиці Грушевського, переконавшись у безпеці і не створенні перешкод або небезпеки для інших учасників руху, що відповідає вимогам п. 10.1 ПДР, при цьому завчасно подавши сигнал покажчиком повороту, що він буде повертати ліворуч, дотримуючись норми п. 9.4 ПДР, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч на вулицю Звенигородську. Під час виконання повороту ліворуч в транспортний засіб ОСОБА_1 в'їхав на швидкості мотоцикл Yamaha, яким керував ОСОБА_2 .
На думку апелянта ДТП сталася внаслідок недотримання правил дорожнього руху саме водієм мотоцикла ОСОБА_2 , оскільки водій мотоцикла здійснював обгін транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 на перехресті, що чітко заборонено п.14.6 “а» ПДР.
Дані обставини підтверджуються схемою ДТП та висновком експерта № 1577-25 від 23.07.2025. З огляду на вищевикладене постанова від 30.09.2025 у даній справі є протиправною.
На підставі наведеного захисник просить постанову Заводського районного суду м. Кам'янського від 30.09.2025 скасувати, провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На апеляційну скаргу захисника представником потерпілого ОСОБА_2 - адвокатом Кот Є.О. подав заперечення, в яких він наводить свої аргументи на спростування доводів сторони захисту, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Врона А.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 УупАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , а також потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кот Є.О. до суду апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до присів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
На думку апеляційного суду зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано виходячи з наступного.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції посилався протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275250 від 18.03.2025, схему місця ДТП та пояснення ОСОБА_2 .
Апеляційний суд, перевіривши матеріали адміністративної справи, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вчинено 18 березня 2025 року та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 30 вересня 2025 року сплили строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП.
Натомість суд першої інстанції при розгляді справи 30 вересня 2025 року не врахував вищевказані положення закону, вдався до дослідження доказів, їх оцінки та встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що свідчить про порушення місцевим судом норм процесуального права та є безумовною підставою для скасування постанови суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Врони А.В., скасування постанови судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 вересня 2025 та закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Врони Андрія Валентиновича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО