Провадження № 33/803/2933/25 Справа № 199/4763/25 Суддя у 1-й інстанції - СЕНЧИШИН Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
10 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 07 березня 2025 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині «FOZZY» ТОВ «Експансія», за адресою: м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 2, здійснила таємне викрадення чужого майна, а саме візка вартістю 1578,80 грн., який відвезла додому та залишила у коридорі за місцем мешкання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вказує, що всупереч положенням ст.268 КУпАП суд першої інстанції розглянув справу без її участі, яка є обов'язковою, не повідомивши її належним чином у визначений законом строк про слухання справи, чим порушив її право на захист.
Зазначає, що викладені в матеріалах справи обставини не відповідають дійсності. Аргументує тим, що диспозиція ч.2 ст.51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що дане правопорушення за своєю суттю є матеріальним злочином, тому має бути доведено складові такого правопорушення, зокрема, умисел на привласнення зазначеного майна з подальшим отриманням матеріальної вигоди, обізнаність особи щодо заборони використання візка поза межами супермаркету.
Натомість, оскаржувана постанова не містить жодних доказів її умислу на привласнення майна, як не містить і доказів про обізнаність її щодо заборони використання візка поза межами супермаркету.
Водночас, як свідчить лист адміністрації гіпермаркету «FOZZY» ДФ ТОВ «Експансія» від 26.03.2025 майно повернуто і претензій до ОСОБА_1 вони не мають.
Тобто, викладені в оскаржуваній постанові обставини, які ставляться їй у провину не відповідають в повній мірі диспозиції інкримінованої статті на момент її ухвалення 15.04.2025, а тому її дії не містять необхідних ознак об?єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, з огляду на той факт, що вказану річ було узято з метою тимчасового користування за усною домовленістю з охороною гіпермаркету, що свідчить про відсутність події правопорушення.
Звертає увагу, що такі її дії були зумовлені обставинами, що не залежали від неї, а були пов?язані, зокрема, з розташуванням її помешкання на 16 поверсі будівлі, а не 7, як наведено у постанові, та з доглядом за батьками похилого віку, які потребують постійного догляду та допомоги у повсякденному житті. Отже несвоєчасне повернення візку в даному випадку не може кваліфікуватися як крадіжка.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року та провадження у справі закрити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Додатково суду пояснила, що вона є волонтером по надання допомоги безпритульним тваринам, а тому закупає багато корму в магазині і по домовленості з охороною магазину використовує металевий візок для перевезення корму додому на 16 поверх будинку. Потім візки повертає в магазин. Оскільки на її утриманні перебувають літні батьки та проживають разом з нею, вона доглядає та піклується за ними. 07 березня 2025 року вона в чергове закупила багато продуктів, взяла візок та повезла його додому. По приходу додому дізналася, що батько не закрив кран та трапився потом. Вона почала займатися прибиранням, тому в той день не встигла повернути до магазину візок. За певний час у неї накопичилось ще три візка, які вона не встигла повернути до магазину через зайнятість на роботі та свою втому. Наступного дня їй зателефонував дільничний, викликав до себе та повідомив, що на неї керівник магазину подав заяву про крадіжку візка. Вона відразу повернула усі візки до магазину і наразі до неї претензій магазин не має. Тому вважає, що в її діях немає складу правопорушення за ст.51 КУпАП, бо відсутні корисливі мотиви, вона не бажала викрадати візки та в подальшому не мала наміру розпоряджатися ними на власний розсуд.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом її права на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Між тим вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне.
Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КупАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.
Також Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Разом з цим Суд зазначив, що, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, відсутні докази, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 , участь якої при розгляді даної справи є обов'язковою, від отримання судового повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська вони надійшли з ВП №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області 10 квітня 2025 року (а.с.8) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Сенчишин Ф.М. (а.с.9). Згідно наявної в матеріалах справи судової повістки про виклик до суду в справі про адміністративне правопорушення (а.с.10) ОСОБА_1 повідомлялася про те, що судове засідання у справі відносно неї відбудеться 15 квітня 2025 року о 08-40 годині.
Однак матеріали справи не містять підтверджень щодо належного вручення адресату судового повідомлення про виклик до суду. Крім того, з матеріалів справи взагалі не вбачається, що судом на вищевказану дату надсилалася судова повістка ОСОБА_1 . Отже місцевий суд під час судового розгляду справи не переконався у належному повідомленні особи, що притягається до адміністративної відповідальності про дату та час судового засідання, та у своєму рішенні взагалі не навів відповідних аргументів щодо можливості розгляду справи за її відсутності.
Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи, а отже про порушення її права на захист, передбаченого ст.268 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції порушено встановлені конституційні та гарантовані конвенційні права ОСОБА_1 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушено гарантоване їй право на справедливий суд, у зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню.
Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, також заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення; письмову заяву ОСОБА_2 ; витяг з акту інвентаризації; видаткову накладну № 20818477 від 28 жовтня 2019 року; письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції були досліджені та перевірені вказані докази.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №413699 від 25.03.2025 року (а.с.1) вбачається, що 07 березня 2025 року о 19-00 у м.Дніпро, вул. Сонячна Набережна,2, гр. ОСОБА_1 здійснила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки тележки вартістю 1578,80 грн, яке належить гіпермаркету “ФОЗЗІ», яку відвезла додому та залишила у коридорі за місцем мешкання. Протокол підписаний ОСОБА_1 та другий примірник протоколу нею отримано.
Згідно письмової заяви ОСОБА_2 від 12.03.2025 року останній повідомляє про крадіжку майна в період з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року, що належить ТОВ «Експансія», а саме «Тележки 180L American style» (а.с.2).
Відповідно до видаткової накладної № 20818477 від 28 жовтня 2019 року, вартість однієї «Тележки 180L American style» складає 1578,80 грн (а.с.3).
Відповідно до витягу з акту інвентаризації, 10 березня 2025 року в гіпермаркеті ТОВ «Експансія» (FOZZY), за адресою: м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 2, виявлено нестачу «Тележки 180L American style» в кількості 1 штуки, вартістю 1578,80 грн (а.с.4).
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 10 березня 2025 року в гіпермаркеті «FOZZY» ТОВ «Експансія» за адресою: м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 2, виявлено відсутність чотирьох візків для покупок «Тележка 180L American style» вартістю 1578,80 грн за одиницю. Останній раз візки були в наявності 01 березня 2025 року. Під час з'ясування інформації щодо зниклих візків було встановлено, що невідома жінка, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на сьомому поверсі в період з 01 березня 2025 року по 10 березня 2025 року по одному візку в день викрадала та з покупками перевозила додому. Камери відеоспостереження на вулиці гіпермаркету відсутні, точні дні коли вказана невідома жінка здійснювала крадіжку не відомі, однак відомо, що вказана крадіжка здійснювалася чотири рази (а.с.5).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 25.03.2025 року вбачається, що вона 01, 03, 05 та 07 березня 2025 року здійснювала покупки в гіпермаркеті «FOZZY». Покупки були важкі, тому вона скористалася тележками, на яких вона привезла товар додому та залишала їх у загальному коридорі. Тележки вона не повернула у зв'язку з тим, що займалася батьками та заробляла гроші на підробітках, і не було часу повернути відразу. Зобов'язалася повернути тележки в день надання пояснень (а.с.6).
Разом з тим, згідно листа начальника відділу охорони Дніпровської філії ТОВ “Експансія» ОСОБА_2 від 26.03.2025 року (а.с.37) адміністрація гіпермаркету FOZZY ТОВ «Експансія» претензій матеріального характеру до гр. ОСОБА_1 не має у зв'язку з тим, що вона повернула майно, яке належить гіпермаркету.
Також відповідно до листа керуючого ДФ ТОВ «Експансія» (FOZZY) Карпенка О.О. від 23.09.2025 року (а.с.38) адміністрація гіпермаркету FOZZY ТОВ «Експансія» претензій матеріального характеру до гр. ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не має у зв'язку з тим, шо майно повернуто в повному обсязі. Гр. ОСОБА_1 є постійним покупцем товарів гіпермаркету FOZZY ТОВ «Експансія» та з нею досягнуто домовленості про повернення візків у гіпермаркет.
При цьому наявні в матеріалах справи консультативні висновки та довідки з місця проживання ( а.с.35,36,39,40 ) свідчать про наявність на утриманні ОСОБА_1 літніх батьків, які мають хронічні захворювання та потребують піклування з боку останньої.
Згідно диспозиції ч.2 ст.51 КУпАП відповідальність настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Об'єктом вищевказаного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері власності, об'єктивна сторона полягає у вчиненні крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна. Суб'єкт даного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.
Натомість аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, а саме факту дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, оскільки умислу на викрадення майна та корисливого мотиву, які є обов'язковими складовими суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, що ставиться їй у провину, у останньої не було.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останньої.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 здійснила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.51 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року скасуванню із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.51 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО