Справа № 489/8201/25
Провадження № 1-кс/489/3115/25
10 листопада 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025152040000987 від 10.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До слідчого судді надійшло клопотання прокурора про арешт майна вилученого в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: прозорої пляшки об'ємом 0,250 мл на якій мається наліпка з написом «для розпалювання» з метою проведення експертиз та забезпечення його схоронності в якості речового доказу.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 03.01 год 10.09.2025 до 03.04 год 10.09.2025, дві невстановлені особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, шляхом злому замку вхідних дверей до магазину «Хліб з маслом», проникли до вказаного приміщення, звідки таємно викрали пачку кави «Jacobs», вартістю 800 грн, ноутбук марки «Lenovo» сірого кольору, вартістю 6000 грн та грошові кошти в сумі 3600 грн, які належать ОСОБА_5 , чим спричинили останній матеріальну шкоду у розмірі 10400 грн.
На підставі ухвали слідчого судді 05.11.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено прозору пляшку об'ємом 0,250 мл, на якій мається наліпка з написом «для розпалювання».
Крім того, в клопотанні прокурор посилається на той факт, що відповідно до даних досудового розслідування ОСОБА_4 здійснював свою протиправну діяльність, тому у слідства є істотні підстави вважати, що вищезазначене майно використовувалося з метою вчинення інших кримінальних правопорушень.
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі, обвинувачений до суду для розгляду клопотання не прибув, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя встановив, що СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 12025152040000987 від 10.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.10.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено прозору пляшку об'ємом 0,250 мл, на якій міститься наліпка з написом «для розпалювання», яку в подальшому постановою старшого слідчого СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 05.11.2025 визнано речовим доказом в матеріалах кримінального провадження № 12025152040000987 від 10.09.2025.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Прокурором не обґрунтовано та не доведено яке значення має у цьому кримінальному провадженні прозора пляшка об'ємом 0,250 мл, на якій міститься напис «для розпалювання». Клопотання прокурора не містить об'єктивних даних, які б вказували на те, що дане майно, з огляду на обставини, які розслідуються в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України, У клопотанні перераховуються загальні підстави для накладення арешту на майно, без зазначення конкретних обставин події за яких, вилучене майно може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Більше того, зазначено про припущення, що вказана пляшка використовувалася з метою вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому додані до клопотання документи не містять відомостей, що предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є інші кримінальні правопорушення.
Визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
Отже, жодної з передбачених законом підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, як і самої доцільності такого арешту в цьому випадку не доведено.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що прокурором у клопотанні не наведено достатніх правових підстав, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, за таких обставин клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1