Справа №127/35212/25
Провадження №1-кс/127/13668/25
07 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого, слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування, в межах кримінального провадження №12025020050000661 від 27.10.2025, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ангарськ, Іркутської області, російської федерації, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді директора ПП «ОВП», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого, слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020050000661 від 27.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У клопотанні слідчий зазначив, що водій ОСОБА_4 , 27.10.2025 близько 12 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault», моделі «Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою «М-30», сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка - Луганськ - Ізварне», на відрізку автодороги 406 км, в напрямку м. Немирів, зі швидкістю 109,7….118,9 км/год, тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості для даної ділянки дороги, в момент об'єктивної появи в полі зору автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який зупинився у попутній смузі руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною попутного автомобіля.
Відповідно до довідки КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №37374, в пасажира автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток тазу.
Відповідно до довідки КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» № 37375, в ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому поперекового відділу хребта.
Відповідно до довідки КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», в пасажира автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку, кома 3 ст.
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля марки «Renault», моделі «Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вбачається невідповідність вимог п. п. 12.3, 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля марки «Renault», моделі «Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_4 , за вищевикладених обставин, порушив вимоги п. п. 12.3, 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України, згідно яких:
• п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
• п. 12.6 (ґ) - «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух зі швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год».
Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_4 , знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. ангарськ, іркутської області, російської федерації, громадянин України, з вищою освітою, працюючий на посаді директора ПП «ОВП», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
06 листопада 2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Вина ОСОБА_4 , повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:
• протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2025;
• довідкою КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №37374;
• довідкою КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №37375;
• довідкою КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради»;
• показами ОСОБА_4 ;
• показами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8
• висновком експерта комплексної судової фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1 та судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №КСЕ-19/102-25/23876 від 06.11.2025;
• іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тобто у вчиненні злочину, яке відповідно до ч. 5 ст.12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він являється раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом із цим слідчий вказує, що у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
1) переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
2) незаконного впливу на потерпілих та свідків кримінального провадження, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у кримінальному провадженні на даний час тривають експертизи та не проведені всі необхідні слідчі (розшукові) дії.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування та в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки підозрюваний в разі сплати застави зможе впливати на свідків, потерпілих чи переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, що не дасть можливість запобігти вказаним вище ризикам.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, репутацію підозрюваного, його вік і стан здоров'я, обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих малолітньою ОСОБА_9 , та тяжкість її стану (кома ІІІ ступеню), а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від суду, можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, свідчить про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не перешкоджатиме останньому здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не гарантуватиме виконання покладених на нього обов'язків та не забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
Враховуючи вище зазначене слідчий просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб та визначити заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, що наведено у клопотанні.
Захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання, зазначив, що ризики передбаченні ст. 177 КПК України не доведенні, вплив на свідків неможливий оскільки ДТП зафіксовано на відео, додатково вказав, що на час вчинення злочину ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, також звертав увагу суду, що ОСОБА_4 є особою похилого віку, визнає вину у вчиненому злочині, частково відшкодував потерпілим шкоду, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час або встановити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він раніше не судимий, отримує дохід у вигляді пенсії у розмірі 5100 грн. на місяць та від підприємницької діяльності 10 тис. грн. на місяць, має заощадження у сумі 50 тис. грн., кредитів не має, групи інвалідності не має, вину у вчиненому злочині визнає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою похилого віку, раніше не судимий, отримує дохід у вигляді пенсії у розмірі 5100 грн. на місяць та від підприємницької діяльності 10 тис. грн. на місяць, має заощадження у сумі 50 тис. грн., кредитів не має, групи інвалідності не має, вину у вчиненні злочину визнає, частково відшкодував шкоду потерпілим, що у свою чергу свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків та соціально стримуючих факторів.
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту відносно підозрюваної особи пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що підозрюваний визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, частково відшкодував потерпілим шкоду, є особою похилого віку, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн., як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та слід застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Оскільки підозрюваного ОСОБА_4 не затримано, його слід затримати в залі суду, та організацію затримання доручити слідчому, який вніс на розгляд суду наведене клопотання про застосування запобіжного заходу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого, слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.01.2026 року включно.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 06.01.2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , розмір застави в сумі 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_4 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали.
Організацію затримання ОСОБА_4 та складання протоколу затримання покласти на слідчого, слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя