Справа № 127/5987/19
Провадження № 6/127/421/25
10 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці заяву фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про заміну стягувача та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2019 року по справі №127/5987/19 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ Остер, про стягнення заборгованості на підставі договору поруки, та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому відмічає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2024 року було замінено стягувача з АТ «ОТП Банк» на ТОВ ФК «Централ Фінанс». 10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Центр Фінанс» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу прав вимоги б/н грошових зобов'язань за договором поруки №SR14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року, відповідно до якого право вимоги до боржника ОСОБА_2 перейшло до неї з моменту підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі права вимоги. Крім того вказує, що 10 жовтня 2025 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про припинення зобов'язання переданням відступного згідно якого сторони домовилися про припинення первісних зобов'язань ОСОБА_2 , які виникли на підставі договору б/н купівлі-продажу прав від 10 жовтня 2025 року та договору поруки №SR14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року, шляхом передачі відступного в розмірі 30000,00 грн, та в цей же день ОСОБА_2 передала відступне в сумі 30000,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 та сторони склали акт про припинення зобов'язань. Вказане і стало підставою для звернення до суду з цією заявою.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, однак подали заяви та просили розгляд заяви провести в їх відсутність.
Відповідно до ст. 432, 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших заінтересованих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що 04 вересня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області в справі №127/5987/19 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Остер», про стягнення заборгованості, ухвалене рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 , як солідарного боржника ТОВ «Остер» на підставі договору поруки №SR14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року, на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг №СR14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року у розмірі 2 041 554,51 грн, з яких: 1865000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 100200,00 грн - загальна сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 76354,51 грн - сума заборгованості по пені, а також 30623,32 грн судового збору.
На підставі цього рішення 22 жовтня 2019 року стягувачу виданий виконавчий лист.
Вказаний лист перебував на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ВП 60446448, та постановою від 12 березня 2024 року був повернутий стягувачу на підставі п.12 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Як слідує з цієї постанови він може бути повторно пред'явлений до виконання до 12 березня 2027 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2024 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданому 22 жовтня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області в справі №127/5897/19 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Остер» про стягнення заборгованості, з АТ «ОТП Банк» на ТОВ «ФК «Централ фінанс».
Виконавчий лист на примусовому виконанні не перебуває.
10 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю право вимоги до боржника за договором поруки (договір поруки означає договір поруки №SR14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року, що укладений з ОСОБА_2 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Остер» за договором надання банківських послуг №СR 14-437/Воо від 15 жовтня 2014 року) , а покупець зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та сплатити продавцю грошові кошти в порядку та в розмірі, передбаченому статтею 3 цього договору.
Право вимоги до боржника переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі права вимоги (документації), що є невід'ємною частиною цього договору ( п.21. договору).
В цей же день сторони підписали акт прийому-передачі права вимоги.
Суд звертає увагу, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 17 січня 2020 року (справа № 916/2286/16) дійшла висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в справі № 369/13444/20 від 10 вересня 2025 року дійшла такого висновку, що суд при розгляді заяви про заміну стягувача має перевірити наявність права вимоги у первісного кредитора та його чинність, але не може виходити за межі процесуального питання і встановлювати недійсність договору відступлення права вимоги, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
Судом установлено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 , така вимога є чинною, а укладений 10 жовтня 2025 року договір купівлі-продажу прав вимоги у визначеному законом порядку недійсним визнаний не був. Інші учасники справи не заявляли вимог про недійсність (нікчемність) даного договору. Вказане свідчить про те, що внаслідок укладення цього договору відбулася зміна кредитора, а саме ФОП ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора /стягувача з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2019 року в справі №127/5987/19 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Остер», про стягнення заборгованості, а тому слід замінити стягувача на ФОП ОСОБА_1 у виконавчому листі №127/5987/19 від 22 жовтня 2019 року.
При цьому суд звертає увагу, що заява про заміну стягувача подана до закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно ст.512,514ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Згідно ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання, то судом установлено, що 10 жовтня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про припинення зобов'язання переданням відступного.
Відповідно до цього договору сторони домовилися про припинення зобов'язань боржника ( ОСОБА_2 ), які виникли на підставі договору поруки від 15 жовтня 2014 року, укладеним нею з АТ «ОТП Банк» шляхом передачі боржником кредитору відступного, визначеного пунктом 3 цього договору.
Відступним за цим договором є грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. Передавання відступного здійснюється в повному обсязі у строк до 15 жовтня 2025 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора в розмірі відступного. Зобов'язання боржника за цим договором вважається виконаних з моменту зарахування грошових коштів на рахунок кредитора в повній сумі згідно пункту3 цього договору.
ОСОБА_2 здійснила оплату відступного, що підтверджується квитанцією №0234910495 від 15 жовтня 2025 року та 15 жовтня 2025 року сторони цього договору підписали акт про припинення зобов'язань за договором поруки, яким підтвердили виконання боржником своїх зобов'язань.
За частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Обґрунтовуючи свої вимоги стягувач вказує на припинення зобов'язання боржника шляхом передання відступного.
Відповідно до статті 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Як установлено судом стягувач та боржник уклали відповідний договір, боржник виконала умови договору та сторони підписали акт про припинення зобов'язань та визнали, що зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки від 15 жовтня 2024 року, укладеним нею з АТ «ОТП Банк», є припиненими, а тому в суду є всі підстави визнати виконавчий лист, виданий щодо боржника ОСОБА_2 відповідно до вказаного вище рішення суду, про стягнення суми заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259-261, 432, 442 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому листі №127/5987/19, виданому 22 жовтня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області в справі №127/5987/19 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Остер», про стягнення заборгованості.
Визнати виконавчий лист, який виданий 22 жовтня 2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області в справі №127/5987/19 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «Остер», про стягнення заборгованості, щодо боржника ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення/складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: