Провадження № 22-ц/803/9607/25 Справа № 212/5712/21 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Справа №212/5712/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна, на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Чорним І.Я. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 вересня 2021 року, -
У липні 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , користуються комунальними послугами з централізованого опалення, що надає позивач у справі АТ «Криворізька теплоцентраль».
Однак, відповідачі не сплачують у повному обсязі комунальні послуги за централізоване опалення, в зв'язку з чим виникла заборгованість, за період з 01 листопада 2015 року по 01 квітня 2021 року, у розмірі 43732,01 грн., яку просить стягнути з відповідачів солідарно.
Крім цього, у зв'язку з невиконанням обов'язку по оплаті комунальних послуг та наявності боргу, позивач просить стягнути з відповідачів суму індексу інфляції у розмірі 5467,91 грн. та 3% річних у розмірі 2598,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року позов АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 43732,01 грн., суму індексу інфляції у розмірі 5467,91 грн., 3% річних у розмірі 2598,59 грн., а всього 51798,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн., по 567,50 грн. з кожного.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 18 липня 2025 року залишено без задоволення заяву відповідачки ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пахомова Д.М., просить, скасувати рішення суду в частині стягнення з неї суми заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 12018,45 грн., сумі індексу інфляції у розмірі 3754,91 грн. та 3% річних у розмірі 1495,41 грн., за період з 01.11.2015 по 09.11.2018, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, застосувавши наслідки пропуску позовної давності, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом стягнуто заборгованість за період з 01.11.2015 по 31.05.2021, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Вважає, що строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_4 , за період з 01.11.2015 по 02.07.2018 сплив, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Крім того, до 09.11.2018 ОСОБА_4 була неповнолітньою, а отже, позивач взагалі не мав права пред'являти позовні вимоги до неповнолітньої особи, оскільки вона не мала повної цивільної дієздатності.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у АТ «Криворізька теплоцентраль», на який відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення, квартира є комунальною власністю.
АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія до житла відповідачів, однак, відповідачами зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2015 року по 01 квітня 2021 року, становить 43732,01 грн.
Згідно з розрахунку доданого по позову з відповідачів підлягають стягненню 3% річних у сумі 2598,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 5467,91 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Крім того, суд дійшов вірного висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань, розмір яких в апеляційному порядку не спростовано.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 12018,45 грн., сумі індексу інфляції у розмірі 3754,91 грн., 3% річних - 1495,41 грн., за період з 01.11.2015 по 09.11.2018.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за житлово-комунальними послугами, що утворилася за період з 01.11.2015 по 09.11.2018, виходячи з наступного.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово - комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі повнолітні та дієздатні споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ст. 24, 30, 34 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
У відповідності до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.
При цьому, згідно з п. 99.2 ст. 99 Податкового Кодексу України грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому за період 01 з листопада 2015 року по 09 листопада 2018 року є звільненою від сплати заборгованості, оскільки обов'язок з погашення грошових зобов'язань до досягнення нею повноліття покладений на її батьків.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що заборгованість за надані житлово - комунальні послуги була стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_4 , за період з 01 листопада 2015 року по 09 листопада 2018 року, безпідставно.
Отже, позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, починаючи з 01.11.2015 по 09.11.2018 задоволенню не підлягають, з вищенаведених підстав.
При цьому, з ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню сума заборгованості по оплаті за централізоване опалення, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 10 листопада 2018 по 01 квітня 2021 в розмірі 31 713,56 грн., оскільки на відповідачку ОСОБА_4 , як споживача послуг, має бути покладено обов'язок з їх оплати, що нею фактично не заперечується в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов'язком боржника щодо такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В постанові Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі № 6-42цс11).
Таким чином, з ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню сума індексу інфляції у розмірі 1713,00 грн., 3% річних у розмірі 1103,18 грн., за період з 10 листопада 2018 року по 01 квітня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків пропуску позовної давності колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за 2018 рік закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 10 листопада 2018 року по 01 квітня 2021 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, як солідарного боржника з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 10.11.2018 по 01.04.2021, у розмірі 31 713,56 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 1713,00 грн., 3% річних у розмірі 1103,18 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 380,23 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (567,50 грн. - судовий збір сплачений за подання позовної заяви у частині позовних вимог до ОСОБА_4 х 67% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 380,23 грн.), а тому колегія суддів змінює рішення суду в цій частині та зменшує розмір судового збору, стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» з 567,50 грн. до 380,23 грн., а також зменшує загальний розмір судових витрат, стягнутий з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» з 2270,00 грн. до 2082,73 грн.
Крім того, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги у повному обсязі, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 405,00 грн.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 10 листопада 2018 року по 01 квітня 2021 року, у розмірі 31 713 (тридцять одна тисяча сімсот тринадцять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок, суму індексу інфляції у розмірі 1713 (одна тисяча сімсот тринадцять) гривень 00 копійок, 3% річних у розмірі 1103 (одна тисяча сто три) гривні 18 (вісімнадцять) копійок, а всього 34 529 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.
В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_4 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», зменшивши цей розмір з 567,50 гривень до 380 (триста вісімдесяти) гривень 23 (двадцяти трьох) копійок.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року змінити в частині загального розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», зменшивши цей розмір з 2270 гривень 00 копійок до 2082 (двох тисяч вісімдесяти двох) гривень 73 (тридцяти семи) копійок.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 405 (три тисяці чотириста п'ять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: