Провадження № 22-ц/803/10136/25 Справа № 215/4342/21 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, ухвалене суддею Коноваленком М.І. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення - 07.08.2025),
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3 із позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є власником окремо розташованої одноповерхової будівлі кафе «Бістро» літ. А, загальною площею 117,5 кв.м., з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане нерухоме майно позивач набула як новий кредитор за договором про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним між нею та ТОВ «Стандард фінанс груп» 29.06.2017 року. Це товариство набуло права вимоги за договорами про відступлення права вимоги від ПАТ «Юнекс Банк», а воно в свою чергу у першого кредитора- ПАТ «Райффайзен банк Аваль».
Об'єктом права вимоги за цими договорами відступлення були зобов'язання ОСОБА_4 , яка 29.05.2008 року уклала кредитний договір з ВАТ «Райффайзен банк Аваль» на основі Генеральної кредитної угоди, і отримала в кредит 70 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,75 % річних, а також було відступлене право вимоги за укладеним в забезпечення виконання кредитного зобов'язання договором іпотеки, укладеного відповідачем ОСОБА_5 щодо нерухомого майна - кафе «Бістро» літ. А, загальною площею 117,5 кв.м., з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .
В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 свої зобов'язання по кредиту не виконала, ОСОБА_6 , звернувшись до приватного нотаріуса звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на себе на підставі ст. ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку». Проте, боржник приміщення кафе не звільнила, продовжує здійснювати в ньому свою підприємницьку діяльність, тому позивач звернулася до суду із даним позовом, просила зобов'язати ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном кафе «Бістро» літ. А, загальною площею 117,5 кв.м., з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 . шляхом примусового звільнення приміщення та передачі вказаного нерухомого майна ОСОБА_1 .
В березні 2024 року судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними припинення дії актів реєстраційних записів та припинення дії договору іпотеки та об'єднано в одне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
В обґрунтування зазначених вимог представник відповідача зазначила, що укладений ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги №29-06/17 від 29.06.2017 не може бути належною правовою підставою набуття права власності на нерухоме майно, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, тому як для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, банк, або інша фінансова установа. Що стосується договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, то крім вищезазначеного, він також не може бути належною правовою підставою набуття права власності, тому як не був нотаріально посвідченим, та в силу ст.220 ч.1 ЦК Україні є нікчемним. Тому просила визнати недійсним Договір відступлення права вимоги №29-06/17 від 29.06.2017, договір відступлення право вимоги за іпотечним договором від 29.06.2017; припинити дію реєстраційних записів від 19.05.2008 №7213370, від 01.07.2017 №35943098, від 27.05.2021 №42253266 та записи №№42253552, 42253510; припинити дію Договору іпотеки №МО14/03-03/239/1 від 19.05.2008 з усіма обмеженнями та застереження, застосованому на його підставі.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, припинення дії реєстраційних записів та припинення дії договору іпотеки, задоволено частково.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №29-06/17 від 29.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп»» та ОСОБА_1 , на підставі якого були відступлені права вимоги за кредитним договором №М014/03-03/240 від 19.05.2008 на основі Генеральної кредитної угоди №М014/03-03/240 від 19.05.2008, укладеної між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 29.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп»» та ОСОБА_1 , на підставі якого були відступлені права вимоги за іпотечним договором №М014/03-03/239 від 19.05.2008 укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_8 , посвідченим 19 травня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. за реєстровим №4182.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , частину суми сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні першого позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.06.2017 року суд вказав, що фізична особа ОСОБА_1 , не є юридичною особою, не включена до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема і щодо факторингових операцій, тому вона не може бути стороною договору факторингу. В той же час, в силу ч.2 ст.1083 ЦК України, оскільки права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки були відступлені первісним кредитором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором факторингу, то і всі наступні відступлення цих прав вимоги мають здійснюватись за договорами факторингу. Також, в силу ч.1ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Не погодившись із даним судовим рішенням позивачкою по першому позову ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічних - відмовити.
На обґрунтування скарги апелянт посилається, на норми чинного ЦК України, які передбачають, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаях ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В імперативній нормі приватного права відсутня заборона на відступлення права вимоги, яке виникло на підставі кредитного договору, будь-які особі, і внаслідок чого не відбувається будь-якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину. Боржник ОСОБА_4 не виконала свого зобов'язання кредит не повернула, тому іпотечне зобов'язання ОСОБА_7 зберігало чинність.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Маленької Л.І., яка діє в інтересах ОСОБА_7 , яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 19 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та ОСОБА_4 , як позичальником, була укладена генеральна кредитна угода №М014/03-03/239, на основі якої того ж дня, 19 травня 2008 року, укладений кредитний договір №М014/03-03/240, за умовами якого позичальник ОСОБА_4 отримала перший транш у розмірі 70 000 доларів США. Строк дії угоди 180 місяців (т.1 а.с.6-7, 8-12).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 19 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотеко держателем, та ОСОБА_8 (нині має прізвище ОСОБА_9 , згідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 червня 2009 року, т.2 а.с.20), як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки №М014/03-03/239/1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №4182 (т.1 а.с.15-18).
Предметом договору іпотеки, відповідно до п.1.1, є забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди №М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року (кредитного договору), укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржником ОСОБА_10 , а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 70 000 доларів США або еквівалента в інших валютах по курсу НБУ на день укладення договору, сплатити проценти за користування ним, комісійну винагороду, неустойку в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно нежитлова будівля, окремо розташована одноповерхова будівля кафе «Бістро» загальною площею 117,5 кв.м., з літнім майданчиком загальною площею 137,5 кв.м., загальна площа - 255,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу ВВС №570059 від 22 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кірієнко І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1605; право власності зареєстроване за ОСОБА_8 23 квітня 2004 року КП «Криворізьке БТІ», запис в реєстровій книзі №7Н-338, запис №2938, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №101961.
29 червня 2017 року ПАТ “Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) відступило за плату ПАТ “Юнекс Банк» (новому кредитору), належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі (№М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року, який укладено між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль» та Боржником ОСОБА_4 та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором (т.1 а.с.18-22). Розмір таких вимог станом на день укладення договору відступлення прав вимоги склав 38 906 доларів США 90 центів (т.1 а.с.23-24).
Згідно з актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року (т.1 а.с.27-28), ПАТ “Райффайзен Банк Аваль» передав, а ПАТ “Юнекс Банк» прийняли, зокрема документи судового та/або виконавчого провадження, пов'язаного з правом вимоги за кредитним договором № М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди №М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року за домовленістю.
29 червня 2017 року ПАТ “Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель/первісний кредитор) та ПАТ “Юнекс Банк» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №2175 (т.1 а.с.29-34), з підписанням сторонами акту приймання-передачі до цього договору.
29 червня 2017 року ПАТ “Юнекс Банк» (кредитор) відступає за плату ТОВ “Стандард Фінанс Групп» (новому кредитору) належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону у кредитному договорі (№ М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року, який укладено між ВАТ “Райффайзен банк Аваль» та Боржником ОСОБА_4 , та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором (т.1 а.с.35-39). Розмір таких вимог станом на день укладення договору відступлення прав вимоги склав 38 906 доларів США 90 центів (т.1 а.с.40).
Згідно з актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року, ПАТ “Юнекс Банк» передав, а ТОВ “Стандард Фінанс Групп» прийняли, зокрема документи судового та/або виконавчого провадження, пов'язаного з правом вимоги за кредитним договором №М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди №М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року (т.1 а.с.42).
29 червня 2017 року ПАТ “Юнекс Банк» (іпотекодержатель/ кредитор) та ТОВ “Стандард фінанс групп» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №2174 (т.1 а.с.43-46), з підписанням сторонами акту приймання-передачі до цього договору (т.1 а.с.42).
29 червня 2017 року було укладено договір відступлення права вимоги №29-06/17 (т.1 а.с.49 - 51, 208), згідно умов якого ТОВ “Стандард Фінанс Групп» (кредитор) відступили за плату ОСОБА_1 (новому кредитору) належні їй права вимоги за кредитним договором (№ М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року, який укладено між ВАТ “Райффайзен банк Аваль» та Боржником ( ОСОБА_4 ), разом з додатками, а також додаткові угоди/договори до нього). При цьому новий кредитор набуває статус правонаступника Кредитора. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу) (п.2.1.-2.2.).
Згідно з актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року, ТОВ “Стандард фінанс групп» передали, а ОСОБА_1 прийняла, зокрема документи судового та/або виконавчого провадження пов'язаного з правом вимоги за кредитним договором №М014/03-03/240 від 19 травня 2008 року на основі Генеральної кредитної угоди № М014/03-03/239 від 19 травня 2008 року (т.1 а.с.54).
29 червня 2017 року ТОВ “Стандард Фінанс Групп» (іпотекодержатель/ кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №2187, з підписанням сторонами акту приймання-передачі до цього договору (т.1 а.с.244). Відповідні зміни щодо іпотекодержателя у зв'язку з відступленням прав вимоги внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (т.1 а.с.52-53).
11.03.2021 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. за заявою ОСОБА_1 була складена та направлено ОСОБА_8 , ОСОБА_4 повідомлення-вимога про повернення одержаних у позику грошових коштів в розмірі 838241,77 грн. ( т.1 а.с.55).
27.05.2021 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником окремо розташованої будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ.А, загальною площею 117,5 кв.м з літнім майданчиком, загальною площею 140кв.м АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, здійсненим приватним нотаріусом Рукавіциним І.А., номер запису про право власності 42253266. ( т.1 а.с.5).
Наявність заборгованості за кредитним зобов'язанням стороною відповідача, не заперечується.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір відступлення прав від 29 червня 2017 року, укладений між ТОВ “Стандард Фінанс Групп» та ОСОБА_1 , порушує вимоги ч.2 ст.1083, ч.3 ст.1079 Цивільного кодексу України, оскільки перед цим, в той же день, були відступлені за договором факторингу від ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ПАТ “Юнекс Банк» та потім до ТОВ “Стандард Фінанс Групп», а отже і подальше наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки мало відбуватись в силу ч.2 ст.1083, ч.3 ст.1079 ЦК України виключно відповідно до положень глави 73 «Факторинг» Цивільного кодексу України, тобто за договорами факторингу, фактором в яких може бути виключно банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а фізична особа ОСОБА_1 на момент укладення договору відступлення прав не мала права виступати фактором в договорах факторингу. Тому суд визнав вказаний договір недійсним.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У справі, яка переглядається, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 оспорює договір відступлення права вимоги, який був укладений між ТОВ «Стандард Фінанс груп» та фізичною особою ОСОБА_1 29 червня 2017 року, та, на її думку, порушує її право та інтерес.
Оспорюючи цей договір про відступлення прав вимоги, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 вважає його недійсним з тих підстав, що вважає цей договір договором факторингу, але такий договір може бути укладений лише із спеціальним суб'єктом- банком, або іншою фінансовою установою, якою ОСОБА_1 не є.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (пункт 57 постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) не вбачала підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).
У постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106). При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги».
Таких доказів позивачкою ані суду першої, ані апеляційної інстанції надано не було.
Так в договорі відступлення права вимоги №29-06/17 від 29 червня 2017 року, укладеному між ТОВ «Стандард Фінанс груп» та фізичною особою ОСОБА_1 , в п. 1.1 зазначено, що відступаються права вимоги за грошовими зобов'язаннями до боржника в національній валюті України, які виникли на дату укладення цього договору, крім можливості нарахування відсотків, комісій, штрафних санкцій (пені) та інших платежів, визначених кредитним договором (т.1 а.с.49).
Отже колегія суддів приходить до висновку, що укладені між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ “Юнекс Банк» та з ТОВ “Стандард Фінанс Групп», і нарешті з ОСОБА_1 договори відступлення прав вимоги, є саме договорами цесії, а не факторингу. Права боржника при укладанні цих договорів порушені не були, тому підстав для визнання їх недійсними немає.
Разом з тим відповідачкою не спростовано доводи першого позову щодо порушення права ОСОБА_1 на вільне володіння своїм майном - продовження користування відповідачкою приміщенням кафе без дозволу нового власника.
Згідно до статті 4 Конституції України, ст. 321 Цивільного Кодексу України, Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Права ОСОБА_1 як власника нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 оспорювались відповідачкою в іншому судовому процесі, в цивільній справі №214/1429/16.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2023, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.09.2023 та постановою Верховного суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2024, позовні вимоги за позовною заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про припинення дії договору іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації - залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з яким погодилися і суди вищих інстанцій, в тій справі мотивував рішення тим, що оскільки зобов'язання позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором залишилися невиконаними, то відсутні й передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для припинення іпотеки, яка має акцесорний (похідний) характер щодо основного зобов'язання, а також для зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Суд не встановив жодних порушень у діях приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. під час проведення державної реєстрації ОСОБА_1 як іпотекодержателя, вказавши, що укладений з останньою договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки не є нікчемним, оскільки сторони додержалися вимог закону про нотаріальне посвідчення такого правочину.
Крім того, під час посвідчення та реєстрації договору про відступлення прав вимоги нотаріус пересвідчився у відсутності заставної, інших обтяжень на предмет іпотеки, заборон на відчуження на користь третіх осіб за іншими договорами, які б виключали можливість перереєстрації прав за цим договором за новим іпотекодержателем.
Отже, враховуючи, що законність набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено в судовому порядку, факти наявності перешкод у користуванні цим майном з боку відповідачки ОСОБА_7 належними та допустимими доказами не спростовані, а права власника підлягають захисту, колегія суддів приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні її майном підлягають задоволенню. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про задоволення первісного позову, і залишення без задоволення зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_7 звільнити приміщення окремо розташованої одноповерхової будівлі кафе «Бістро» літ. «А» загальною площею 117,5 кв.м., з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 та передати його ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 11 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді