Справа № 203/8060/25
Провадження № 1-кс/0203/4878/2025
05 листопада 2025 року слідчий суддя Центральний районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 12 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025042110002557 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із повною середньою освітою, який одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює у ТОВ «Трайдент-Дефенс» на посаді слюсаря-збірника, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
04 листопада 2025 року під наглядом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра за проведенням цього досудового розслідування СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до ОСОБА_4 , підозрюваного у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину за ч. 2 ст. 286 КК України.
Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 04 листопада 2025 року о 15:23 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі до восьми років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років, усвідомлюючи, що наїзд на пішохода відбувся на пішохідному переході, а також усвідомлюючи суспільний резонанс цього злочину, внаслідок якого потерпілий від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень помер, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також підозрюваному, після ознайомлення з додатками до даного клопотання, відомі анкетні та контактні дані свідків у зазначеному кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може впливати на них з метою надання неправдивих показань та зміни ними показів в суді.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, наполягаючи на його задоволенні з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечував та просив про відмову у задоволенні клопотання або застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Захисники в судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого тим, що підозра є явно необґрунтованою, з огляду на те, що слідчим безпідставно інкриміновано порушення 18.4 ПДР, оскільки попутній транспортний засіб зупинився не перед пішохідним переходом, а вже на ньому, пішохід перебігав проїзну частину вже за пішохідним переходом та підозрюваний, рухаючись зі швидкістю 50 км./год., не мав змоги бачити пішохода за іншим транспортним засобом і побачив його лише за 2 секунди до моменту зіткнення, що унеможливлювало уникнення наїзду, та що свідчить про не нещасний випадок, проте в сукупності виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Крім того, заявлені прокурором ризики є недоведеними, оскільки підозрюваний з часу ДТП та повідомлення про підозру за ч.1 ст. 286 КК України сумлінно виконує свої процесуальні обов'язки, самостійно надав власний відеореєстратор ля встановлення об'єктивної істини, має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, утриманців, постійну роботу, що спростовує заявлений ризик переховування. Так само не доведений ризики впливу на свідків, оскільки усі події зафіксовані на відеозаписі з відеореєстратора автомобіля підозрюваного. У зв'язку з викладеним захисники наполягали на відмові у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу і застосуванні запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, що надасть підозрюваному змогу продовжити працювати і утримувати сім'ю.
Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та його захисників, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, санкцією якого передбачене покарання до восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
31 жовтня 2025 року ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
04 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст.ст. 278, 279 КПК України про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, в тому, що за версією з'ясованих стороною обвинувачення і детально викладених письмово у цьому повідомленні обставин, 31 жовтня 2025 року, о 06:51 год. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на праві приватної власності, їхав в Шевченкіському районі міста Дніпра по просп. Богдана Хмельницького, з боку проїзду ОСОБА_9 , в напрямку вул. Адміральскої та під час руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, вимоги п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 Правил дорожнього руху, розташованого в районі будинку № 139 по просп. Богдана Хмельницького, перед яким зупинився транспортний засіб в сусідній смузі праворуч, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їм дороги не прийняв і, продовживши рух, виїхав на нерегульований пішохідний перехід де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину просп. Богдана Хмельницького справа наліво за напрямком його руху, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження через які настала його смерть 03 листопада 2025 року, у зв'язку з чим дії водія ОСОБА_11 органом досудового розслідування попередньо кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого фактичними даними відомостями ЄРДР від 31 жовтня 2025 року, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 жовтня 2025 року із доданою до нього фототаблицею, протоколів допиту свідків 31 жовтня 2025 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що сукупно з протоколом огляду від 03 листопада 2025 року в лікарні трупу ОСОБА_15 з доданою до нього фототаблицею, протоколом огляду відео камер відеоспостереження від 31 жовтня 2025 року за результатами огляду відеозапису з відеореєстратора автомобіля «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , викривають роль ОСОБА_4 у поставленому йому за вину злочині.
Тому прокурором наведені достатні докази для підтвердження фактів порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 , як водієм транспортного засобу, під керуванням якого здійснено наїзд на пішохода, смерть якого настала після ДТП 03 жовтня 2025 року, що є причиною виникнення підозри, які за практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акта, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.
Поставлена стороною захисту під сумнів вагомість доказів викриття ОСОБА_4 на початковому етапі розслідування, в тому числі щодо швидкості руху автомобіля, у поєднанні із спірною попередньою правовою кваліфікацією порушень правил безпеки дорожнього руху за відповідними пунктами ПДР, заохочує сторону захисту до обстоювання своєї правової позиції, щонайменше з іншими менш тяжкими наслідками кримінально-правового характеру, проте слідчий суддя, констатуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , не вправі до висунення обвинувачення наперед розв'язувати питання за ч. 3 ст. 190 КПК України, а обстоювана стороною захисту позиція невинуватості підозрюваного в інкримінованому злочині підлягає ретельній перевірці, після чого прокурор вправі буде змінити обсяг підозри або прийняти інше рішення, передбачене ст. 283 КПК України.
Таким чином, прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 7 ст. 176 КПК України.
За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, особливо після зміни 04 листопада 2025 року правової кваліфікації з повідомленням про підозру вже у тяжкому злочині, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованого злочину, а також оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного місця мешкання, роботи та дитини, не виключає вказаного ризику, і не переважає над обставинами суворості міри покарання, яка загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про сумлінне виконання підозрюваним усіх своїх процесуальних обов'язків з часу події ДТП, слідчий суддя приймає до уваги, проте відзначає, що ризик переховування істотно збільшився і став реально існувати саме з часу зміни правової кваліфікації після смерті потерпілого та повідомлення 04 листопада 2025 року ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри у тяжкому злочині за ч.2 ст. 286 КК України, де передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років, тоді як раніше ОСОБА_4 , повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, санкція якої не передбачала позбавлення волі взагалі.
Так само слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підорюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, погрозами, вмовляннями може схилити останніх до надання показів на свою користь за для можливості отримання ним більш м'якого покарання.
До того ж, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи сторони захисту про відсутність ризику впливу на свідків через наявність відеозапису події ДТП, слідчий суддя відхиляє, оскільки згідно ч.2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а на підставі даних відеозапису призначена відповідна судова експертиза, що безумовно матиме істотне доказе значення для встановлення об'єктивної істини, у зв'язку з чим наявний і ризик впливу на відповідних експертів чи спеціалістів.
За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням у пересуванні та комунікаціях, не зможе забезпечити доведені прокурором ризики за ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим доводи сторони захисту про пом'якшення запобіжного заходу до особистого зобов'язання або домашнього арешту у визначений час, слідчий суддя відхиляє.
Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним ризикам переховування, впливу на інших учасників кримінального провадження, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання в залі суду, тобто з 05 листопада 2025 року до 30 грудня 2025 року, оскільки інший більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає з 01 січня 2025 року від 60 560 до 242 240 гривень.
Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов'язків, виконання яких має бути ним забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що, враховуючи майновий стан підозрюваного, розмір отримуваних доходів за місцем роботи, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 121 120 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу з визначення більшого розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 12 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025042110002557 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 57 днів, тобто до 30 грудня 2025 року.
Визначити строк дії ухвали до 30 грудня 2025 року.
ОСОБА_4 , може бути звільнений під заставу 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, тобто 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов'язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали - до 30 грудня 2025 року:
- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та зміну місця роботи.
У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
Роз'яснити підозрюваному його обов'язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою - заставодавцю, окрім його обов'язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов'язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.
Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов'язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 10 листопада 2025 року о 17:50 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1