Справа № 173/3097/25
Провадження №1-кс/173/437/2025
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Cлідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Верхньодніпровська клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040000590 від 14.02.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби під час мобілізації, солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
07 листопада 2025 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти щодо ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У клопотанні слідчий зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до10 років, а також те, що відсутні докази неможливості перебування підозрюваного під вартою та докази наявності у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 спробує:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може змінити місце фактичного проживання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, підозрюється у скоєні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, не має міцних соціальних зв'язків, у зв'язку із чим тяжкість покарання може бути визнана підозрюваним більш небезпечна ніж втеча;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчинених злочину, крім того слід зазначити, що ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, дослідження їх судом;
- крім того ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі злочин проти життя та здоров'я особи, а також злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, про що свідчить очевидна психологічна спроможність підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб, а саме відносно вказаних свідків.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам.
Копії клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують, вручені підозрюваному ОСОБА_5 07.11.2025 року о 10 год. 10 хв., про що свідчить розписка останнього.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити посилаючись на його обґрунтованість.
Прокурор зазначив, що на момент затримання ОСОБА_5 не мав при собі документів які підтверджують його списання з військової служби. Проте, останній двічі здійснив самовільне залишення військової частини та переховувався.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не міг надати точної відповіді стосовно дат. Пояснив, що дійсно двічі самовільно залишив військову частину, вперше через те, що його дружина мала онкологічне захворювання та потребувала його допомоги. Він перебував поряд з нею, продав будинок та лікував її, потім поїхав до Львівської області, щоб придбати автомобіль та там був затриманий та доставлений до військової частини звідки 06.12.2024 знову самовільно пішов та повернувся додому до жінки. Документи щодо хвороби жінки до військової частини не надавав. У серпні 2025 року жінка померла. Зараз в нього інша дружина, яка має інвалідність ІІ групи. Крім того, на підставі висновку ВЛК він визнаний непридатним до військової служби. На підтвердження викладеного надав слідчому судді копію свідоцтва про смерть на ім'я ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію свідоцтва про шлюб який зареєстрований 07.10.2025 між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , копію довідки згідно з якою ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІ гр., копію довідки від 11.11.2024 виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з якою ОСОБА_5 на підставі військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та з військового обліку військовозобов'язаних. Копії вказаних документів до військової частини не направляв, з якої причини не зміг повідомити .
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію підозрюваного. Додав, що підозрюваний має законні підставі для звільнення з військової служби, що підтверджують надані ним копії документів, не переховувався, а допомагав хворій дружині, самостійно пройшов огляд ВКЛ, що спростовує заявлені прокурором ризики, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України 04 лютого 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040000590.
06 листопада 2025 року, підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та вручено копію повідомлення про підозру і пам'ятку з процесуальними правами та обов'язками підозрюваного.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та території України, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжено, зокрема й з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 343 від 06 грудня 2024 року, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_5 в розумінні вимог ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
06 грудня 2024 року, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 06 грудня 2024 року самовільно залишив дислокацію військової частини НОМЕР_1 та не повернувся туди та проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 05 листопада 2025 року, а саме виявлений та затриманий працівниками ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено, тобто підозрюється у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання слідчого погоджене з прокурором та оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином слідчим виконані вимоги ч. 3 ст.184 КПК України у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
06 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків, матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження
Згідно з положеннями Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З документів наданих підозрюваним в судовому засіданні встановлено, що останній згідно з висновком ВЛК визнаний не придатним до військової служби з виключенням із військового обліку на підставі ст. 53-А, гр. ІІ розкладу хвороб та виключений із військового обліку військовозобов'язаних. Зазначений огляд ОСОБА_5 проходив під час самовільного залишення частини, що спростовує доводи прокурора про приховування від органів досудового розслідування. Крім того, за свідченнями ОСОБА_5 останній залишив військову службу через онкологічну хворобу дружини, та весь час перебував вдома, допомагав останній у лікуванні. Прокурором не надана оцінка причин залишення військової частини та їх поважність, можливість звільнення з військової служби ОСОБА_5 за таких обставин. Ризики які наведені в клопотанні мають лише формальне зазначення без підтвердження належними та допустимими доказами.
Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 07.10.2025 уклав шлюб з ОСОБА_8 яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, однак не надано доказів про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, обставини скоєння кримінального правопорушення, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим необхідно відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 620252400400000590 від 14.02.2025 року стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись, ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 198 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 негайно з під ватри в залі суду.
На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1