печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46516/25-к
пр. 1-кс-39305/25
28 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-
24.09.2025 року старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон iPhone 14 Pro Max з сім карткою НОМЕР_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_4 , з забороною користування та розпоряджання вказаним майном з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність, просить задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, оскільки на день розгляду клопотання, слідчий не представив та не навів будь - які аргументи, які б давали підстави для арешту майна. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001564 від 30.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно на початку 2024 року двоє громадян України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створили злочинну організацію з метою заволодіння коштами шляхом обману (вчинення шахрайських дій) по відношенню до громадян країн Центральної Азії, зокрема Республіки Казахсатан.
Із цією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 орендували офісне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке обладнали під так званий «кол-центр» та облаштували комп'ютерною технікою і іншими засобами електронних комунікацій, включаючи інформаційно-комунікаційні технології, програмні, програмно-апаратні засоби, інші технічні та технологічні засоби і обладнання для використання їх у вчиненні обману потерпілих.
До складу злочинної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучили інших громадян України, між якими розподілили наступні ролі:
Невстановлені на даний час особи, які виконували ролі «арбітражників» (особа, що здійснює пошук потенційних потерпілих та отримує їхні анкетні та контакті дані), айчарів та інших.
У відповідності до розробленого ними злочинного плану працівники вказаного кол-центру на веб-ресурсах Facebook, Instagram, Google, тощо, які налаштовані на мешканців Республіки Казахстан, розміщували онлайн-оголошення та реклами з інформацією про надання юридичних послуг у сфері процедури - chargeback, тобто учасники злочинної організації пропонували юридичні послуги особам осіб, які раніше мали намір здійснювати торгівлю на міжнародному ринку типу Форекс, цінними паперами, акціями, облігаціями, ф'ючерсами, опціонами тощо, чи мали намір взяти кредит в фінансових установах, однак були ошукані псевдо брокерськими компаніями чи псевдо фінансовими установами та втратили свої кошти («інвестиції»).
Дані рекламні оголошення містили короткий текст із обіцянкою повернути втрачені інвестиції, зокрема: «Брокер не виплатив тобі зароблені кошти? - Наша юридична компанія допоможе!», що створювало у потерпілих надію та уяву у можливості юридично і законно врегулювати повернення їм коштів.
У разі згоди потерпілих на співпрацю учасники злочинної організації перенаправляли їх на веб- ресурси, так звані односторінкові сайти «лендинг», які імітували офіційні сайти юридичних компаній та де останні залишали свої дані для зв'язку з ними.
Далі учасники злочинної організації з використанням SІP-телефонію та месенджер Ватсап телефонували таким особам та представлялися під вигаданими іменами працівниками юридичних компаній, уточнювали анкетні дані «клієнта»: П.І.Б , дату народження, місце реєстрації, контактний номер телефону, електронну поштову скриньку, тощо, та розповідали про свої послуги, як юриста з повернення втрачених інвестицій.
У разі, якщо потерпілий просив зателефонувати йому через відео- зв'язок, учасники злочинної організації так звані «агенти», під час спілкування використовували технологію «Deepfake», що дозволяло їм у режимі реального часу під час відео дзвінків змінювати своє обличчя на інше та приховувати себе з метою конспірації.
Потерпілий, будучи введеним в оману та перебуваючи під психологічним впливом щодо повернення втрачених коштів юридичним шляхом, виконував подальші вказівки «агента», зокрема надавав письмову згоду на те, що у разі позитивного результату процедури chargeback, після повного повернення йому коштів, він зобов'язується сплатити юридичній компанії 10% від поверненої йому суми, створював крипто гаманець, начебто на який будуть зараховані його кошти, заповнював різного роду бланки та заяви, тощо.
Далі учасник злочинної організації, так званий агент «агент» здійснював підробку листа від імені Blockchain, надсилав його потерпілому та повідомляв, що його втрачені кошти знайдені та наразі «заморожені» системою Blockchain, але їх можна легко повернути звідти, виконавши різного роду дії та заходи, за які необхідно сплатити ту чи іншу суму.
Учасники злочинної організації підробляли різного роду документи різноманітних державних та комерційних установ, які містять відомості про те, що кошти потерпілих відшукані та можуть бути їм повернені у разі сплати певних сум за вчинення тих чи інших дій та шляхом надсилання електронних повідомлень пред'явили їх потерпілим, яких у злочинній діяльності називали «лід», чим остаточно переконували їх у можливості повернути втрачені кошти та здійсненні оплати за операції, які будуть виникати в ході процедури chargeback.
Указані методи шахрайських дій, складалися з різних вигаданих заходів, які спонукали потерпілого неодноразово перераховувати свої кошти, для того щоб отримати раніше втрачені кошти у вигляді псевдо-інвестицій, а саме: необхідно пройти фінансову верифікацію, сплатити за легалізацію коштів перед тим, як їх повернуть, сплатити попередній податок на прибуток, сплатити судовий збір за перемогу у міжнародному арбітражному суді, тощо.
Учасники злочинної організації, створеної організаторами злочинної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , так звані «агенти» , використовували різні приводи для шахрайського заволодіння коштами потерпілого, у різній послідовності, створювали нові та удосконалювали старі.
Таким чином, вказана злочинна організація в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у період часу з 29.04.2025 по 08.08.2025 року шляхом обману заволоділа коштами громадян республіки Казахстан ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на загальну суму 2 034 630 грн.
18.09.2025 о 11 годині 58 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримана в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_4 виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 14 Pro Max з сім карткою НОМЕР_1 .
Того ж дня, телефон постановою слідчого визнано речовим доказом.
Санкція статті кримінального правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Частинами 1 та 2 ст. 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ Національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Арештованим може бути майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям - речові докази; майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації або якщо вона набула його безоплатно, за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак зазначеної в спеціальній конфіскації; майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту на мобільний телефон iPhone 14 Pro Max з сім карткою НОМЕР_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_4 , з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_3 - задовольнити. Накласти арешт на мобільний телефон iPhone 14 Pro Max з сім карткою НОМЕР_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_4 , з забороною користування та розпоряджання вказаним майном. Ухвала підлягає виконанню слідчим/прокурором у кримінальному провадженні №12024000000001564 від 30.07.2024 Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1