Справа № 569/7350/25
11 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 28.04.2024-100002252.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн. 00 коп., строком на 98 днів.
28 квітня 2024 року відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. 00 коп. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позову утворилась заборгованість, що підтверджується Заявкою, яка є невід'ємною частино оферти, у розмірі 21 490 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 10 290 грн. 00 коп., комісії в розмірі 700 грн. 00 коп. та неустойки в розмірі 3 500 коп. 00 коп.
30.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Романчук І.І. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідач є військовослужбовцем, а тому ТОВ «Споживчий центр» не повинно було нараховувати заборгованість за відсотками згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в п. 2 прохальної частини відповіді на відзив просить розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, представником - адвокатом Романчук І.І. подано через підсистему «Електронний суд» 10.11.2025 року заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність відповідача.
Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28 квітня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 28.04.2024-100002252.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн. 00 коп., строком на 98 днів.
Відповідно до Довідки-розрахунку про стан заборгованості за Кредитним договором № 28.04.2024-100002252 від 28 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 7 000 грн. 00 коп. - основний борг; 10 290 грн. 00 коп. - проценти, 700 грн. 00 коп. - комісія та неустойка - 3 500 грн. 00 коп., разом - 21 490 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що з 25.02.2017 року відповідач несе службу у Збройних силах України і на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , в складі якої бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населенні та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою № 386 від 27.02.2018 року.
Зокрема, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 12.12.2020 року «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами. А також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань» під час проведення мобілізації дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.
Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію. Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, ТОВ «Споживчий центр» не повинно було нараховувати ОСОБА_1 відсотки за кредитним договором.
При цьому, відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем надано суду документи, що підтверджують його статус військовослужбовця, суд вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Отже, зазначеним вище Законом заборонено нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору кредиту.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.
Разом з тим, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не звільняють військовослужбовців від виконання зобов'язання за кредитним договором повністю.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ «Споживчого центру» слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 28.04.2024-100002252 від 28.04.2024 року в розмірі 7 700,00 грн. В решті позову слід відмовити.
За положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 868,00 грн. (7 700,00 грн. * 2 422,40 грн. / 21 490,00грн.).
Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 30.07.2013 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за Кредитним договором № 28.04.2024-100002252 від 28.04.2024 року в сумі 7 700 (сім тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 30.07.2013 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 30.07.2013 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.