05.11.2025 Справа №607/15807/25 Провадження №2/607/4586/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Віктор Валерійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
30 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров В.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання укладеного між сторонами шлюбу, зареєстрованого 14 січня 2016 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №01, а також про стягнення судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 1 - 13).
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 - адвокат Александров В.В. - зазначив, що між сторонами 14 січня 2016 року був укладений шлюб. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача вказує, що на цей час сторони упродовж тривалого періоду не ведуть спільного господарства і не підтримують жодних подружніх стосунків, проживають окремо, оскільки мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Спроби примирення між сторонами не мали жодних позитивних результатів, а тому збереження даної сім'ї та подальше спільне проживання є неможливим, шлюб носить формальний характер. Крім того, у позові зазначено, що надання строку на примирення в жодному разі не виправить стан шлюбних відносин між сторонами.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила шлюб між сторонами розірвати, посилаючись на те, що усі факти наведені у позові вона підтверджує та погоджується з тим, що надання строку на примирення в жодному разі не виправить стан шлюбних відносин між ними (а.с. 102 - 104).
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 86-87).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року позовні вимоги у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Віктор Валерійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - роз'єднано. Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Віктор Валерійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишено у поточному провадженні. Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Віктор Валерійович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з присвоєнням нового номера справі (а.с. 196).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Александров В.В. в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, однак, адвокат подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутності, сторона позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 201 - 204).
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Тиханська Т.В. в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, проте, адвокат подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення (а.с. 224).
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
14 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 01, видане повторно Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(а.с. 15, 18, 19, 92).
У цьому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 170, видане повторно Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 16, 17, 139).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 4 ЦПК України).
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша).
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 жовтня 2024 року №1-р/2024 зазначив, що Конституція України містить систему гарантій, що утворюють фундаментальну основу захисту права на шлюб і створення сім'ї, зокрема визначає гідність людини основою для здійснення нею всіх основних прав, серед інших права на шлюб; зобов'язує державу створювати умови для реалізації права на шлюб, які мають бути визначені законом та не повинні містити необґрунтованих перепон; встановлює фундаментальний принцип рівності, визначає, що права людини є невідчужуваними та непорушними; передбачає заборону скасування конституційних прав, звуження їх змісту та обсягу, а також заборону дискримінації за різними ознаками, зокрема при укладенні шлюбу (статті 3, 21, 24); Конституція України також установлює основні засади регулювання шлюбних і сімейних відносин: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї; батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків; сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51) (абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
У статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказано, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною другою статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Як встановлено судом, сторони тривалий час не ведуть спільного господарства і не підтримують жодних подружніх стосунків, проживають окремо, оскільки мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Вказані обставини існують упродовж тривалого часу, а спроби примирення між чоловіком та дружиною, здійснені раніше, не принесли жодних позитивних результатів, а тому збереження цієї сім'ї та подальше спільне проживання є неможливими, а шлюб має формальний характер.
Суд вважає, що призначення судом строку на примирення, як це передбачено статтею 111 СК України, не змінить на краще стан шлюбних відносин, оскільки вказані обставини продовжуються протягом тривалого проміжку часу, а спроби примирення між сторонами не принесли жодних результатів. Крім того, як позивач, так і відповідач стосовно встановлення строку на примирення категорично заперечують.
За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Проте судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у цього подружжя відсутні.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 звернуто увагу на ту обставину, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. Враховуючи наведене вище, суд встановив, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, відтак є очевидним те, що їх шлюб носить формальний характер, його збереження неможливе й недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам сторін, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідно до вимог статті 112 СК України шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи той факт, що позов про розірвання шлюбу задоволений у повному обсязі, відповідач позов визнала, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією ID № 3592-6226-5493-0651 від 30 липня 2025 року (а.с. 82), обов'язок щодо сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок, слід покласти в межах 50 (п'ятдесят) відсотків на ОСОБА_2 та 50 (п'ятдесят) відсотків повернути з Державного бюджету України.
3.2. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону № 5076).
За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 гривень ОСОБА_1 було надано: договір про надання правничої допомоги від 29 липня 2025 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30 вересня 2025 року, фіксований розмір гонорару 4 000 гривень, додаткова угода № 1 від 30 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 29 липня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 03/10/2025 від 03 жовтня 2025 року на суму 4 000 гривень (а.с. 78, 79, 206 - 208, 214).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Тиханська Т.В. заявили клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки заявлений позов і розмір витрат не відповідають критерію реальності та співмірності із складністю цієї справи, яка є нескладною та типовою, обсягом виконаних представником позивача робіт (наданих послуг) та витраченим ним часом. Крім того, у відповідачки важкий матеріальний стан, у зв'язку з війною, оскільки вона з дитиною вимушена перебувати за кордоном. Сторона відповідача вказує, що відповідачка не працює й на її утриманні перебуває неповнолітній син, відповідно просять відмовити у стягненні витрат на правову допомогу (а.с. 197, 198, 217 - 221).
Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) й з урахуванням майнового стану відповідача, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 гривень, оскільки справа є нескладною, а витрачений адвокатом час та обсяг виконаних робіт не підтверджують заявлений розмір витрат.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Александров Віктор Валерійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 січня 2016 року Буцнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 01.
3. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
4. Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків, що становить 484 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок, що підтверджується квитанцією ID № 3592-6226-5493-0651 від 30 липня 2025 року, Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: ГУК у Терн.обл./тг м. Терноп./22030101, код отримувача: 37977599, рахунок IBAN: UA968999980313101206000019751, призначення платежу: 101; НОМЕР_3 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу - відмовити.
6. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
10. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 05 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець