Справа № 524/12965/24 Номер провадження 22-ц/814/3184/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретар: Чемерис А.К.
за участю: адвоката Ковальчука О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2025 року
та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2025 року
по справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -
У жовтні 2024 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 12.07.2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є картка № НОМЕР_1 ……1071.
Позивач вказав, що свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку, проте відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної оплати за користування кредитом, у зв'язку із чим у останнього, станом 11.07.2024 року виникла заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі - 93 593,39 грн., який позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 12.07.2019 року, що виникла станом на 11.07.2024 року, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом («тілом кредиту») у розмірі 60 364,57 грн.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Ковальчука О.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Сторони оскаржили судові рішення у даній справі.
У доводах апеляційної скарги на рішення районного суду від 12 травня 2025 року АТ «Універсалбанк» вважає висновки районного суду помилковими.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із наведеними мовами кредитування, які за правилами статей 633, 634, 641 ЦК України є публічною пропозицією (офертою).
Наголошує, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Поміж цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.
Просить врахувати, що відповідачем неодноразово вчинялися банківські операції з використання власної картки, зокрема, переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплату товарів і торгових точках тощо. Тим самим відповідач надав свою згоду зі змінами та доповненнями до Договору про надання банківських послуг.
Звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті банку та у мобільному додатку.
Посилаючись на положення частини 3 статті 82 ЦПК України вважає наявними усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній анкеті-заяві підписаній клієнтом є загальновідомим фактом. Такий доказ є загальнодоступним, а тому необхідності його залучення до справи у паперовому вигляді позивач не вбачає.
Вважає безпідставними висновки районного суду про недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, як такі, що не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію» та суперечать позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Посилаючись на позицію Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 доводить, що договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України); тоді як стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка у розумінні позиції ВП ВС у справі №2-383/2010 від 14.11.2018 означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Зазначає, що презумпція правомірності такого правочину відповідачем не спростована. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
У доводах апеляційної скарги на рішення районного суду від 12.05.2025 року ОСОБА_1 вказує, що районний суд не звернув увагу на те, що позивачем не доведено факт надання кредитних коштів відповідачу, оскільки банком не надано первинних банківських документів щодо рахунку ОСОБА_1 .
З огляду на вказані обставини, вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У апеляційній скарзі на додаткове рішення районного суду від 23.05.2025 року представник відповідача - адвокат Ковальчук О.М. зазначає, що районний суд безпідставно зменшив судові витрати, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , не навівши при цьому жодних обґрунтувань та критеріїв, якими керувався при ухваленні додаткового рішення.
Зауважує, що Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) чітко зазначає, що право суду зменшити судові витрати не є безумовним і має ґрунтуватись або на доказах, що спростовують їх розмір, або обґрунтовуватись критеріями, з яких суд зменшив судові витрати до певного розміру.
Просить суд додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.05.2025 р. в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути судові витрати на надання правничої допомоги, в розмірі 5 875 грн., на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Універсалбанк». В іншій частині просит додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.05.2025 р. залишити без змін.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у доводах якого вважає додаткове рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Універсал Банк», тип якого у відповідності до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол № 2-2018 від 31 жовтня 2018 р.) було змінено на приватне акціонерне товариство та який було перейменовано на Акціонерне товариство «Універсал Банк».
12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 12.07.2019 року.
У даній анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою відповідач підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведених вище їх копії відповідають оригіналу (т. 1 а.с. 81).
Згідно з п. 2 анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив і зобов'язується виконувати його умови.
Крім того, згідно п. 3 анкети-заяви відповідач підтвердив підписанням цього договору, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, він беззастережного погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Відповідно до п. 5 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив і засвідчив, що вся інформація та/або документи, надані ним банку в тому числі через мобільний додаток, є повною і достовірною у всі відношеннях, і він зобов'язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше ніж через 3 банківські дні від настання таких змін.
Також у п. 6 анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним її відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором.
Крім того відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 9 анкети-заяви позичальник підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку та просив, відповідно до п. 11, усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Районним судом встановлено, що Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується на зміну в односторонньому порядку банком розміру встановленого кредитного ліміту.
Таким чином, відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
До кредитного договору банк додав Умови та Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank від 24.11.2021 року, Умови по Чорній картці monobank без дати, паспорт споживчого кредиту Чорної карти monobank та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (т. 1 а.с. 141-174).
АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 , тип рахунку чорна картка, термін дії до 10/29, що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 11.11.2024 (т. 1 а.с. 139).
Із довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, вбачається, що 13.07.2019 року на картку № НОМЕР_1 …. НОМЕР_3 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн., який неодноразово збільшувався банком та 13.01.2022 року склав 100 000,00 грн., а 27.02.2022 року був зменшений до 78 331,00 грн. (т. 1 а.с. 140).
Із виписки про рух коштів по картці за період з 12.07.2019 року по 11.07.2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 активно користувався вказаною карткою, про що відображено відповідні операції, а саме: зняття готівкових коштів, розрахунок за товар з супермаркетах, кав'ярнях, магазинах, бістро, автозаправках, крім того, здійснював поповнення мобільного рахунку, поповнював власну картку, здійснював перекази, інші платежі тощо.
Із цієї виписки також постає, що баланс на початок періоду складає 0 грн. Баланс на кінець періоду складає - (мінус) 15 262,39 грн. Кредитний ліміт (станом на 11.07.2024 року) складає 78 331,00 грн. Заборгованість (станом на 11.07.2024 року) складає 93 593,39 грн.
Таким чином, загальна заборгованість складається з повністю використаного позичальником кредитного ліміту у сумі 78 331,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 15 262,39 грн. Сума витрат за період складає - 561 136,40 грн., сума зарахувань за період складає - 467 543,01 грн., тобто загалом розмір заборгованості складає 93 593,39 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд вказав, що позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом, які не були передбачені умовами договору від 12.07.2019 року, яким є анкета-заява відповідача, та які потім списувалися позивачем за рахунок тіла кредиту.
Водночас, встановлено, що відповідач активно користувався кредитними коштами в межах кредитних лімітів та суми овердрафту (мінусу по картці), що підтверджується випискою по рахунку, наданою позивачем.
Врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті у повному обсязі, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично невиплаченої суми отриманих кредитних коштів.
Проте, оскільки, позивачем не надані докази того, що при укладанні кредитного договору сторони погодили його умови по сплаті процентів за користування кредитом, то суд вказав, що нараховані проценти, які були неправомірно включені до тіла кредиту та автоматично списані з рахунку відповідача у сумі 33 228,82 грн., необхідно вирахувати з суми заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, долучені до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, витяг з тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не містять підпису ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що останній висловив свою згоду з вищевказаними документами шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, матеріалами справи доведено підписання особою лише анкети-заяви, в якій ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, проте строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, Тарифів за Чорною карткою monobank та Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank. А тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документами.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.
За відсутності погоджених із позичальником умов кредитування в частині нарахування процентів та неустойки, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставності висновку районного суду про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що позивачем не надано доказів, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів колегія суддів відхиляє як неспроможні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору від 12.07.2019 року тип кредиту визначений як кредитний ліміт. На виконання умов зазначеного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», видано картку № НОМЕР_4 . Факт користування відповідачем кредитними коштами та часткове виконання ним зобов'язань за договором від 12.07.2019 року доведено належними та допустимими доказами, а саме наданою банком випискою з особовому рахунку. Вказаних обставин відповідачем спростовано не було.
Отже, з наведено слідує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та представника АТ «Універсал Банк» на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 травня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Заяву (клопотання) представника позивача АТ «Універсал Банк» Мєшніка К.І. - задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви в частині вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.
Постановляючи додаткове рішення районний суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, та враховуючи незначний об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), який участі у розгляді справи не приймав, заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу у 25 000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову та складністю справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог ч. ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року справа № 686/5757/23 провадження № 14-50цс24 наведено наступний правовий висновок.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на позовну заяву, а тому районний суд дійшов вірного висновку, що заявлений представником відповідача розмір судових витрат, понесених в суді першої інстанції, не є співмірним у даній справі.
Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з додатковим рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.
За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.375, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2025 року та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак