Справа № 539/1938/24 Номер провадження 22-ц/814/2465/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є рідною донькою та спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, ОСОБА_2 , 1955 року народження, який за Рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду у справах № 440/3591/18 від 02.06.2020 та №440/7672/20 від 27.01.2021, мав право на недоотриману пенсію у розмірах 9 354,77 грн. та 121 852,48 грн., відповідно.
Вона звернулась до нотаріусу та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку майна спадкодавця, що становить 65 603,62 гривень.
Після чого, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі № 440/3591/18, але Ухвалою від 17.04.2024 року їй було відмовлено з посиланням на статті 1218,1219 ЦК України та ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з зазначенням, що правовідносини щодо отримання грошових коштів є спадковими, відтак не допускають правонаступництва у порядку заміни сторони у виконавчому провадженні.
Вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька, однак відповідач їй відмовив, обґрунтовуючи це тим, що позивачці потрібно звернутись з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі № 440/3591/18.
Позивачка вважає, що у неї не лишилось іншого виходу, крім як звернутись до суду та відстоювати своє право на недоотриману пенсію батька у розмірі 1/2 частки майна, що дорівнює 65 603,62 гривень.
Просила стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на її користь, суму недоотриманої пенсії в розмірі 65603,62 грн., яка належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і не була отримана ним за життя.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування задоволено.
Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , суму недоотриманої пенсії в розмірі 65603,62 грн., яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 і не була отримана ним за життя.
З рішенням суду не погодилося ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суму заборгованості на виконання рішень судів можливо отримати у разі зміни сторони виконавчого провадження. Положення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає включення заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду, до складу недоотриманої пенсії. Крім того, звертає увагу, що відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 65603 грн. 62 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є донькою та батьком.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25 березня 2024 року, що посвідчене Державним нотаріусом Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г.К., ОСОБА_1 є спадкоємицею 1/2 частки майна померлого ОСОБА_2 , що складається з недоотриманої пенсії у розмірі 9 354,77 грн., що нарахована за Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року у справі № 440/3591/18 та 121 852,48 грн., що нарахована за Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року у справі № 440/7672/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року було відмовлено ОСОБА_1 у заміні сторони виконавчого провадження, з огляду на те, що правовідносини щодо отримання грошових коштів є спадковими, відтак не допускають правонаступництва у порядку заміни сторони у виконавчому провадженні. Ухвала набула законної сили.
Позивачка, після смерті ОСОБА_2 - 24.04.2024 року зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із зверненням щодо виплати вказаних грошових коштів, однак їй було надано відповідь від 03.05.2024 року, в якій зазначено, що кошти, нараховані на виконання рішення суду, підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України, та зазначено, що їх можливо отримати у разі заміни сторони у відповідному виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (статті 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховним Судом у справі №243/13575/19 від 114.02.2022 розтлумачено положення статті 1227 ЦК України наступним чином:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
За змістом статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 цього Закону узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №428/6685/19, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковою для врахування.
За викладених обставин, суд першої інстанції установивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Такий підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2019 у справі №355/323/17, від 16.12.2020 у справі №428/12730/19 де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз ст.ст.1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. При цьому, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», колегія суддів відхиляє, оскільки застосування підлягають вимоги статті 1227 ЦК України та вказані вище спеціальні норми пенсійного законодавства з цього питання, що також узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №638/119167/19 від 30.11.2022.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук