Справа № 545/3228/23 Номер провадження 11-кп/814/1793/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 листопада 2022 року за №12022170000000521, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, а саме до 22 листопада 2025 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Межиріччя Сокальського р-ну Львівської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, визначене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції, урахувавши положення п.1 ч.4 ст.183 КК України, дійшов висновку про продовження зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 .
В апеляційних скаргах:
захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в тому числі носити електронний засіб контролю. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, має: постійне місце проживання, родину, сталі соціальні зв'язки, незадовільний стан здоров'я, позитивно характеризується, тривалий час перебуває під вартою, натомість сама по собі тяжкість пред'явленого обвинувачення не є підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також захисник посилається на те, що місцевий суд в оскаржуваній ухвалі не вирішив клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу;
обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього процеуальних обов'язків, зокрема, у вигляді носіння електронного засобу контролю. Такі вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку; він має: постійне місце проживання, законне джерело існування, родину, сталі соціальні зв'язки, неповнолітню дитину на утриманні, позитивно характеризується, тривалий час перебуває під вартою, натомість сама по собі тяжкість пред'явленого обвинувачення не є підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; йому не було вручено копію клопотання сторони обвинувачення про продовження йому запобінжного заходу у вигляді тримання під вартою; це клопотання не оголошувалось у судовому засідання прокурором.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційних скарг, заперечення прокурора проти апеляційних скарг, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційних скарг та дійшла висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно зі ст.3 Конституції України життя людини є найвищою соціальною цінністю та особливим об'єктом кримінально-правової охорони.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України - умисного вбивства з хуліганських мотивів.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення вказаного вище питання місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, врахувавши обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину - у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, особу обвинуваченого, який не судимий, одружений, до призову на військову службу не працював, проживав із родиною, та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Усупереч доводам апелянтів, даних щодо позитивної характеристики ОСОБА_8 перевіркою матеріалів провадження не встановлено. Не надано відповідних відомостей про це стороною захисту й у суді апеляційної інстанції.
Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_8 і його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.
Також, усупереч доводам апеляційних скарг, даних (медичних документів), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_8 в установі попереднього ув'язнення чи отримання ним необхідного лікування, перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується.
Колегія суддів ураховує те, що обвинувачений має: певні соціальні зв'язки з родиною, неповнолітню дитину на утриманні, джерело доходу, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 умисного особливо тяжкого злочину з невідворотними наслідками - вбивства іншої людини з хуліганських мотивів на грунті малозначного приводу із застосуванням вогнепальної зброї (автомата), що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та поведінку обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 і це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, про що порушено питання в апеляційних скаргах.
Пунктами 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину: вчиненого із застосуванням насильства; який спричинив загибель людини.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому, як наслідок, є правильним.
Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що прокурором не було оголошено в судовому засіданні складене ним клопотання щодо продовження запобіжного заходу, ОСОБА_8 не зазначає, яким чином це перешкодило постановити суду першої інстанції законне й обгрунтоване судове рішення, із урахуванням того, що в суді першої інстанції прокурор заявив указане вище клопотання та в його письмовому варіанті детально наведені доводи сторони обвинувачення. Не встановлено й судом апеляційної інстанції в ході перевірки матеріалів провадження істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили постановити місцевому суду законне, обгрунтоване й правильне за своїм змістом судове рішення.
Що стосується доводів ОСОБА_8 про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та застосування йому більш м'якого запобіжного заходу з огляду на те, що прокурором не було вручено стороні захисту копію клопотання про продовження запобіжного заходу, то вони є неспроможними.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурором направлено до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» копію клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для її вручення обвинуваченому. Однак ОСОБА_8 відмовився від отримання копії цього клопотання, що підтверджується даними розписки та його власноручним записом із підписом на копії клопотання (а.п.31, 33). При цьому, на твердження обвинуваченого суд апеляційної інстанції зауважує, що положення КПК України не містять жодних застережень про необхідність вручення обвинуваченому копії клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із залученням захисника.
Окрім того, з моменту проголошення оскаржуваної ухвали суду сторона захисту мала можливість ознайомитись з клопотанням прокурора, ухвалою суду про продовження запобіжного заходу та навести аргументи на підтвердження своєї позиції в апеляційних скаргах щодо продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вказала ці доводи під час провадження в апеляційному суді.
При цьому, положеннями ч.5 ст.199 КПК України передбачено, що підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою є недоведення прокурором, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Зазначена в доводах обставина також не є передбаченою ч.1, ч.2 ст.194, ч.5 ст.199 КПК України підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Посилання захисника як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на те, що місцевий суд не вирішив клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу позбавлені підстав, оскільки предметом перегляду в цьому апеляційному провадженні є ухвала Подільського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року, постановлена за результатами вирішення питання щодо продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не питання про зміну вже застосованого/продовженого запобіжного заходу. Розгляд питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою здійснено в судовому засіданні, в якому було заслухано думку, в тому числі сторони захисту щодо зазначеного питання.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України. Саме ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК України.
Разом з тим, оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду клопотання сторони щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою та більш м'який запобіжний захід положеннями КПК України не передбачено.
Тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку доводам сторони захисту, які стосуються розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Водночас колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, за наявності зазначеного захисником клопотання про зміну запобіжного заходу, може розглянути його окремо у відповідному судовому засіданні.
Мотиви ж апеляційної скарги захисника в цій частині не спростовують висновок місцевого суду щодо необхідності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність продовження якого перевірено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.
Ураховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду з ініційованих стороною захисту наведених вище підстав.
Апеляційний суд ураховує тривалий термін перебування під вартою ОСОБА_9 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого й запобігти встановленим вище ризикам.
Отже, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Між тим, колегія суддів з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання зазначених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4