Справа № 537/6640/24 Номер провадження 22-ц/814/2303/25Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
29 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
секретар:Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Павелка Руслана Сергійовича на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Павелко Р.С., звернувся до суду із позовною заявою про визнання права власності, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на: частку гаража, загальною площею 80,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 33022035); частину адміністративно-торговельно-побутового приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 119146353104, номер відомостей про речове право: 1892248); частину гаража загальною площею 18,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 358326853104, номер відомостей про речове право: 40612725).
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кизенко Д.О. було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Предметом позову є три об'єкти нерухомого майна, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , а саме дві квартири у м. Києві за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , і квартира у АДРЕСА_6 .
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності залишено без розгляду.
Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчуці Полтавської області після набрання ухвалою законної сили повернути ОСОБА_1 із державного бюджету, сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. згідно квитанції про сплату № 8212-6033-1416-4128 від 09.12.2024 та судовий збір у розмірі 12112 грн. згідно квитанції ID: 4922-6605-8361-8267 від 16.01.2025.
В апеляційному порядку ухвалу оскаржив позивач. Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує, що дійсно у справах №537/6640/24 та №752/27014/24 сторони ті самі, однак предмети позову різні: у справі №537/6640/24 - визнання права власності на частку в нерухомому майні. У свою чергу предметом позову у справі №752/27014/24 є поділ конкретних об'єктів майна, шляхом їх фактичного поділу (перерозподілу), при тому що об'єкти нерухомості, в яких позивач просить визнати за ним лише частку відрізняються від тих які є предметом поділу у справі №752/27014/24. Таким чином справи є різними за предметом позову, а тому не можуть бути предметом розгляду в одному провадженні .
Скаржник наголошує на хибності посилань суду першої інстанції на можливість звернення позивача до Голосіївського районного суду м. Києва із зустрічним позовом у справі №752/27014/24 , оскільки зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, що на думку позивача свідчить про доцільність розгляду позову про визнання права власності саме Крюківським районним судом.
Зважаючи на вказане апелянт просить скасувати ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 березня 2025 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються якна підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Судом першої інстанції з ЄДРСР після відкриття провадження у даній справі встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності (справа № 752/27014/24). Позов був пред'явлений ОСОБА_2 до Голосіївського районного суду м. Києва за правилами виключної підсудності, оскільки два об'єкти нерухомості, що перебувають у спільній сумісній власності подружжя, знаходяться на території Голосіївського району міста Києва та мають найвищу вартість, що не заперечується сторонами.
Предметом позову, який розглядається Голосіївським районним судом м. Києва, є поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 а саме дві квартири у м. Києві за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , і квартира у АДРЕСА_6 , що не заперечується учасниками процесу та вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі.
Предметом позову, що перебуває на розгляді у Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області, є визнання за позивачем права власності на частину нерухомого майна, набутого під час шлюбу з відповідачем , а саме : частку гаража, загальною площею 80,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , гараж ГК-9; частину адміністративно-торговельно-побутового приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; частину гаража загальною площею 18,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , гараж 5.
Колегія суддів з висновком суду погоджується та вважає, що доводи апелянта є безпідставними, враховуючи наступне.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у ст.257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: необхідність застосування п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Отже, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Встановлено, що в грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м.Кременчука з позовом до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя та визнання права власності.
Однак, у грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності,.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 752/27014/24 . Справа перебуває на стадії розгляду.
Враховуючи, що в провадженні іншого суду є цивільна справа між тим ж сторонами про той-же предмет та з тих же підстав, правильним є висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову з підстав, передбаченихп. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у справі, що переглядається.
Доводи апеляційної скарги про те що у даній справі заявлені позовні вимоги про поділ зовсім іншого майна ніж у справі , що є в провадженні Голосіївського райсуду м. Києва, колегія суддів оцінює критично, так як предмет позову та предмет спору не є тотожними поняттями. Предметом позову в обох справах є поділ сумісного майна подрюжжя та визнання права власності.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 - 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Павелка Руслана Сергійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 21 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов