Справа № 553/1180/25 Номер провадження 11-кп/814/1733/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 06 серпня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровоград від 24 грудня 2021 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого
24 грудня 2021 року Кіровським районним судом м. Кіровоград за п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.70 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_9 під час відбування покарання не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 06 серпня 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на невідбутий строк покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровоград від 24 грудня 2021 року. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що він ( ОСОБА_9 ) відбув строку покарання та довів своє виправлення, зокрема, зарекомендував себе з позитивної сторони, усвідомив суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, розкаявся, сумлінно дотримується порядку відбування покарання, правомірних та ввічливих взаємовідносин із персоналом установи, бере активну участь у виконанні умов програми диференційованого вихованого впливу, є ресоціалізованим, має: міцні соціальні зв'язки з родиною, ряд хронічних захворювань, і потребує посиленого лікування.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора та представника установи виконання покарань про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 24 грудня 2021 року Кіровським районним судом м. Кіровоград ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.70 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 22 березня 2017 року до дня набрання вироком законної сили (11 травня 2022 року) з розрахунку один день попереднього ув'язення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив: напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), і поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за таких обставин.
ОСОБА_9 знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживає особа похилого віку - ОСОБА_10 , яка має грошові заощадження, 14 березня 2017 року розповів про це своєму рідному брату ОСОБА_11 , та запропонував йому заволодіти належним ОСОБА_10 майном.
Затим цього ж дня у вечірній час доби ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 прибули до квартири за вказаною вище адресою. На стукіт у двері їм відчинила ОСОБА_10 , яку ОСОБА_9 заштовхав до коридору квартири та вони зайшли до її квартири.
ОСОБА_9 почав вимагати грошові кошти у ОСОБА_10 , а в цей час ОСОБА_11 пішов в іншу кімнату шукати грошові кошти. Оскільки ОСОБА_10 не бажала повідомляти, де зберігає грошові кошти, у ОСОБА_9 виник умисел на вчинення розбійного нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_10 .. ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з метою заволодіння її майном, наніс їй множинні удари руками й ногами в різні частини тіла, при цьому, вимагаючи в неї передачі грошових коштів, на що ОСОБА_10 знову відмовила. Не здійснивши незаконне збагачення у такий спосіб, у ОСОБА_9 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_10 з метою заволодіння її грошовими коштами та золотими прикрасами. Продовжуючи свої злочинні дії, з корисливих мотивів, ОСОБА_9 заподіяв множинні удари руками і ногами в ділянки голови, тулубу та інших частин тіла ОСОБА_10 , після чого, взявши металеві ножиці, наніс ними декілька ударів у ділянку шиї ОСОБА_10 , заподіявши їй ряд тілесних ушкоджень, зокрема, закриту черепно-мозкову травму з крововиливом під м'які мозкові оболонки, від якої настала смерть ОСОБА_10 . Далі ОСОБА_9 , розуміючи, що ОСОБА_10 померла, з корисливих мотивів заволодів золотими сережками, які знаходились на мочках вух ОСОБА_10 , вартістю 2 769 гривень 85 копійок, та грошовими коштами в сумі 9 000 гривень (т.1 а.о.с.86-89).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 22 березня 2017 року, кінець цього строку - 03 лютого 2026 року (з урахуванням зарахованого в строк покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі).
Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи та судового провадження, ОСОБА_9 в місцях позбавлення волі знаходиться з 22 березня 2017 року, під час перебування в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» характеризувався негативно, мав 9 стягнень у вигляді: 1 попередження, 6 доган, 1 поміщення в карцер на 5 діб та 1 поміщення в дисциплінарний ізолятор на 5 діб, які наразі погашені, заохочення не отримував.
За час перебування в період часу із 17 серпня 2022 року в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№98)», ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83), ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», ДУ «Стрижавська виправна колонія (81)», засуджений характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.
Із 20 листопада 2024 року ОСОБА_9 відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», де характеризується посередньо, 1 раз заохочувався із застосуванням подяки, стягнень не має, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин із персоналом установи, не був працевлаштований в установі й не залучався до робіт із благоустрою установи з власних міркувань, бере участь у заходах вихованого характеру, винуватість у вчинених злочинних діях визнає частково, заходи реалізації індивідуальної програми «керування емоціями» виконані частково, бере участь у виховних заходах, що проводяться в установі.
За висновком установи виконання покарань ОСОБА_9 не довів своє виправлення (а.с.п.97-104).
При цьому, ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення особливо тяжких злочинів, пов'язаних із вчиненням розбійного нападу щодо особи похилого віку та її умисного вбивства з корисливих мотивів.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосовані до ОСОБА_9 9 стягнень, хоча й погашені наразі, проте свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України заборон шляхом ігнорування попередньо накладених стягнення і те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення зазначених вище особливо тяжких злочинів, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі.
Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин у їх сукупності вбачається, що поведінка ОСОБА_9 не характеризувалась своєю сумлінністю, а навпаки була негативною та посередньою, засуджений не працював і до робіт із благоустрою установи виконання покарань не залучався з власних міркувань, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення ОСОБА_9 необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання та перебування в усіх установах виконання покарань, а не протягом конкретно обраного часу.
Доводи апелянта про те, що він має ряд хронічних захорвювань, міцні соціальні зв'язки з родиною, з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, не вказують на доведення ним сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення під час відбування покарання, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до ОСОБА_9 приписів ст.81 КК України.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання, чого не встановлено в цьому провадженні. Хоча відбутий ОСОБА_9 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і необгрунтованим із точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто в більш короткий строк, ніж встановлено за вироком суду.
При цьому, на доводи ОСОБА_9 про наявність у нього хронічних захворювань суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що при встановленні захворювань, які перешкоджають виконанню покарання, за умови їх належного підтвердження, це слугує самостійною підставою для звільнення засудженого від відбування покарання відповідно до вимог ст.84 КК України і складає самостійний предмет дослідження та оцінки суду при вирішенні питання, пов'язаного з виконанням вироку, передбаченого п.6 ч.1 ст.537 КПК України, але не є підставою для застосування до нього приписів ст.81 КК України. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України засуджений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, та отримання необхідного огляду й лікування.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги та клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання, в тому числі основного покарання у вигляді позбавлення волі, є відсутніми.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Полтава від 06 серпня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4