Справа № 554/346/25 Номер провадження 22-ц/814/3495/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 21 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 652441444.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За кредитним договором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 109760,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою відсотків у розмірах: при наданні кредиту - 3% від суми кредиту, загальні проценти - 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні проценти - 3% від суми кредиту.
Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із його змістом.
На виконання умов кредитного договору позичальнику було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача.
23.12.2019 р. між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за яким ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає АТ «Таскомбанк» за плату належні йому права вимоги, а АТ «Таскомбанк» приймає належні ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права вимоги до боржників. За вказаним договором та згідно реєстру прав вимоги до договору №ТАСЦФР-10-2016 право вимоги за кредитним договором №652441444 відступлено АТ «Таскомбанк».
Станом на 19.12.2024 року сума заборгованості за кредитним договором № 652441444 становить 119208,86 грн., та складається з: 34950,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5,88 грн. заборгованість по річним процентам; 84252,06 грн. заборгованість по щомісячним процентам.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальному розмірі 119208,86 грн, а також судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №6524414440 від 21 грудня 2019 року в розмірі 40172,90 грн, на відшкодування понесених позивачем судових витрат - 823,62 грн, а всього стягнути 40996,52 грн.
З рішенням суду не погодився позивач. У доводах апеляційної скарги вважає висновки районного суду помилковими.
Звертає увагу суду на те, що районний суд формально підійшов до дослідження та аналізу наявних у справі письмових доказів та безпідставно відмовив позивачу у стягненні процентів за користування кредитом.
Вважає помилковим висновок суду про те, що нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договор не передбачено кредитним договором. Зазначає, що оскільки відповідачем не було виконано зобов'язання за кредитним договором у розмірі та строки, визначені договором, то стягненню підлягають відсотки, передбачені договором за весь період користування кредитом. Просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.06.2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 79035,96 грн, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» в повному обсязі.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення місцевого суду підлягає перегляду в оскаржуваній позивачем частині.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», що діє в договорі як кредитодавець, та ОСОБА_1 , що діє як позичальник, укладено кредитний договір №652441444.
Відповідно до цього договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Кредит надається позичальнику на наступних умовах: тип кредиту - кредит, сума кредиту - 80000 грн, строк, на який надається кредит, - 36 міс.
Підписавши цей договір, позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів: переказ до запитання на рахунок ОСОБА_1 за наведеними реквізитами - 80000 грн, оплата страхового платежу за договором страхування за наведеними реквізитами - 27360 грн.
Також згідно кредитного договору при наданні кредиту сплачуються проценти в розмірі 3% від суми кредиту - 2400 грн.
При цьому, пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що інші умови кредитного договору викладені в паспорті споживчого кредиту та в умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 18.09.2019, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір.
Районний суд зазначив, що долучений до справи паспорт кредиту сам по собі не є кредитним договором, а за змістом п. 2.1. договору кредиту 652441444 є частиною договору кредиту, укладеного між ТОВ «ФК ЦФР» та ОСОБА_1 .
Районним судом встановлено, що умови отримання фінансових кредитів підпису відповідача не містять, у зв'язку з чим відхилив посилання позивача на те, що такі умови є частиною кредитного договору.
Таким чином районним судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався сплатити проценти у розмірі: при наданні кредиту - 3% від суми кредиту, загальні проценти - 0,01% від суми боргу за договором, щомісячні проценти - 3% від суми кредиту. Загальна вартість кредиту для позичальника при цьому становить: 228317,90 грн.
Згідно графіку повернення кредиту складові загальної вартості кредиту складуть: основний борг (тіло кредиту) -109760,00 грн, річні проценти - 17 грн, щомісячні проценти - 118540,00 грн.
Факт перерахування на рахунок відповідача кредиту в розмірі 80000 грн. підтверджується платіжною інструкцією №1213825394 від 21.12.2019 з відміткою банку про проведення платежу (а.с. 27).
Факт перерахування коштів на оплату страхового внеску в сумі 27360,00 грн підтверджується витягом з реєстру оплачених страховок ЗАТ «СК «ТАС» (а.с. 29).
07.10.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТаскомБанк» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає АТ «ТаскомБанк» за плату, а АТ «ТаскомБанк» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.23-26).
При цьому згідно п. 2.2. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 23.12.2019 АТ «ТаскомБанк» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 652441444 на суму 109760,00 грн (а.с. 22).
Таким чином АТ «Таскомбанк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №652441444 від 21.12.2019 року.
Як встановлено з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по рахунку відповідача, на виконання цієї умови кредитного договору ним сплачено 74809,08 грн. Відповідно, заборгованість за тілом кредиту становить 34950,92 грн (109760 грн - 74809,08 грн).
Також згідно кредитного договору №652441444 від 21 грудня 2019 року відповідач зобов'язався сплатити кредитору річні проценти у розмірі 17,10 грн.
Як підтверджується розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку відповідача, на виконання цієї умови кредитного договору відповідачем сплачено 19,98 грн. У зв'язку з цим за річними процентами наявна переплата у розмірі 2,88 грн (19,98 грн - 17,10 грн).
Крім того, згідно кредитного договору №652441444 від 21 грудня 2019 року відповідач зобов'язався сплатити щомісячні проценти у загальному розмірі 118540,80 грн.
Як підтверджується розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку відповідача, щомісячні проценти ним сплачені в загальному розмірі 113315,94 грн.
Тобто відповідачем не виконано зобов'язання щодо сплати щомісячних процентів на загальну суму 5224,86 грн (118540,80 грн - 113315,94 грн).
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд вказав, що достовірно встановлено, факт надання відповідачу первісним кредитором кредитних коштів, а також, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому у нього виникла заборгованість.
Проте, зазначив, що розмір заборгованості позивачем визначено у зв'язку з нарахуванням відсотків поза межами строку кредитування, що не передбачено кредитним договором №652441444 від 21 грудня 2019 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
У справі№ 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Як вірно встановлено місцевим судом, у справі що переглядається, за кредитним договором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 109760,00 грн. строком на 36 місяців, тобто термін кредитування закінчився 21 грудня 2022 року, можливість пролонгації терміну кредитування договором не передбачена.
Отже, з огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), районний суд дійшов вірного висновку про виключення із заборгованості суми процентів, нарахованих позивачем поза межами строку кредитування.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що стягненню з ОСОБА_1 підлягають відсотки, передбачені договором за весь період користування кредитом, тобто станом на 19.12.2024 року.
У іншій частині рішення районного суду не оскаржується.
За таких обставин, колегія судів доходить висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.375, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак