Справа № 554/13894/25 Номер провадження 11-сс/814/813/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200, відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на вилучений у ході обшуку автомобіль «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 .
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що під час розгляду клопотання прокурором не доведено наявність розумних підозр вважати, що вилучений під час обшуку легковий автомобіль «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, та є речовим доказом у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно - автомобіль «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 . Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя безпідставно відмовив у накладенні арешту на вказане вище майно, навів в ухвалі висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та не врахував те, що: стороною обвинувачення в повному обсязі доведено відповідність критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, зазначеного вище транспортного засобу як речового доказу, який використовувався ОСОБА_9 як засіб вчинення злочину, зокрема, для: конспірації своїх дій, проведення в ньому зустрічей, одержання грошових коштів та передачі документів. Також апелянт посилається на необхідність застосування арешту майна з метою: можливості подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов); забезпечення спеціальної конфіскації.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення підозрюваного, який є власником майна, та його захисника проти апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходами процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою: забезпечення збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п.2); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п.4).
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом 1 ч.3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ста.98 КПК України.
У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України (ч.4 ст.170 КПК України).
Відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (абз.1 ч.6 ст.170 КПК України).
Слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч.1 ст.173 КПК України).
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ УСБ України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2025 року за №22025170000000200, за фактом здійснення адвокатом ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на території Полтавської обл. перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом надання в незаконний спосіб за грошову винагороду допомоги військовозобов'язаним особам уникати мобілізації та отримувати відстрочку від мобілізації (а.п.4).
23 вересня 2025 року слідчий ОСОБА_11 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, був залучений ОСОБА_10 до протиправного механізму ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації.
У ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які усвідомлювали, що РФ здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, в червні 2025 року, виник спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом оформлення відстрочки від мобілізації, а також, за потреби, зняття з розшуку в ТЦК та СП.
У зв'язку з цим, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом, розробили спільний протиправний механізм ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, ОСОБА_10 керував діями осіб, залученими до зазначеного вище протиправного механізму ухилення громадян України від призову на військову службу під час мобілізації і відповідав за виготовлення та отримання військово-облікових документів військовозобов'язаними особами, а ОСОБА_8 доручив забезпечити виготовлення медичної документації та проведення зустрічей із військовозобов'язаними особами.
На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , 17 червня 2025 року приблизно о 12 годині 15 хвилин, перебуваючи в ресторані «Біф піца та гриль», розташованому за адресою: вул. Київське Шосе, 74-Б м. Полтава, під час зустрічі з ОСОБА_12 запропонували йому оформити відстрочку від мобілізації та зняти його з розшуку в ТЦК та СП у разі надання їм грошових коштів у сумі 10 000 доларів США.
При цьому, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, повідомили ОСОБА_12 , що для звернення до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від мобілізації та зняття його з розшуку вони виготовлять документи щодо здійснення ОСОБА_12 постійного догляду за його батьком - ОСОБА_13 , який є інвалідом 2 групи.
01 липня 2025 року о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_2 , поруч із рестораном «Хуторок», розташованим за адресою: вул. Небесної Сотні, 118 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_12 та вони вирушили до ресторанно-готельного комплексу «Мухомор», розташованого на 348 км автодороги М-03 Київ-Харків для зустрічі з ОСОБА_10 .
Цього ж дня о 15 годині 43 хвилини ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , перебуваючи в зазначеному вище ресторанно-готельному комплексі «Мухомор» зустрілися з ОСОБА_10 , де ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 , передав ОСОБА_8 медичні документи свого батька, а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда № 03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_13 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 та частину грошових коштів у сумі 4 000 доларів США.
Водночас у ході спілкування ОСОБА_10 та ОСОБА_8 висловили пропозицію ОСОБА_12 про необхідність надання грошових коштів у сумі 1 500 доларів США з метою виготовлення акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме здійснення постійного догляду ОСОБА_12 за ОСОБА_13
16 липня 2025 року о 16 годині 18 хвилин ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_2 , поруч із рестораном «Той самий Баранчик», розташованим за адресою: вул. Соборності, 29/15 м. Полтава, зустрівся з ОСОБА_12 та передав йому пакет медичних документів, а саме: висновок ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, висновок №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, огляд сімейного лікаря пацієнта ОСОБА_13 від 02 липня 2025 року, а також документи, отримані 01 липня 2025 року від ОСОБА_12 , а саме: копію «індивідуальної програми реабілітації інваліда №03», копію «довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0025371», копію паспорта громадянина країни та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_13 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .
Затим ОСОБА_12 передав ОСОБА_8 заздалегідь обумовлені документи, а саме: копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , витяги із сервісу «Дія» про місце проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_12 та грошові кошти в сумі 1 500 доларів США.
При цьому, ОСОБА_8 наголосив ОСОБА_12 на необхідності надання другої частини грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
24 серпня 2025 року о 08 годині 12 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Touareg», н.з. НОМЕР_2 , поруч із рестораном «Диканька» по вул. Михайла Грушевського, 2-Б у м. Полтава, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , одержав від ОСОБА_14 документи, а саме: копію акту №223 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22 липня 2025 року, копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, виданих на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , копію висновку ЛКК №472 від 08 липня 2025 року, копію висновку №473 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, копію виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_13 та оригінал військового квитка ОСОБА_12 , а також другу частину грошових коштів у сумі 4 500 доларів США.
ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, із метою перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, 22 вересня 2025 року о 15 годині 43 хвилин під час зустрічі з ОСОБА_12 в автомобілі «Mersedes-Benz», н.з. НОМЕР_5 , поруч із рестораном «Диканька» за згаданою вище адресою віддав йому військовий квиток із необхідними відмітками щодо відстрочки від мобілізації та запевнив, що вирішено питання щодо його розшуку ТЦК та СП.
Як убачається з матеріалів провадження, 23 вересня 2025 року проведено обшук транспортного засобу «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 , під час якого було виявлено: цей автомобіль, який вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Lexus RX350L», видане на ім'я ОСОБА_8 № НОМЕР_6 . Інші речі в ході цієї слідчої дії в автомобілі не виявлялись і не вилучались (а.п.5-8).
23 вересня 2025 року слідчим прийнято постанову про визнання транспортного засобу «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 , вилученого в ході обшуку, речовим доказом (а.п.12).
Затим прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про накладення арешту на зазначений вище транспортний засіб виключно з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме з метою збереження його як речового доказу (а.п.1-3).
Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, з чим погоджується і колегія суддів.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що стороною обвинувачення під час подачі клопотання, його розгляду слідчим суддею та апеляційного провадження не дано належну оцінку правовим підставам вжиття ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження та не надано жодних доказів тих обставин, які би давали підстав для висновку про відповідність вилученого транспортного засобу «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 , критеріям, визначеним у ст.98 КПК України - те, що він був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, був об'єктом кримінально протиправних дій, набутий кримінально протиправним шляхом або отриманий юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України, а саме, що вказаний автомобіль одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна; призначався (використовувався) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; був предметом кримінального правопорушення, підшуканий, виготовлений, пристосований або використаний як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Не надано стороною обвинувачення і будь-яких доказів та не підтверджено факт навіть одноразово користування зазначеним вище автомобілем ОСОБА_8 та вчинення ОСОБА_8 за його допомогою інших, зазначених в апеляційній скарзі, дій, у ході розслідуваних обставин кримінально протиправної діяльності.
При цьому, в ході обшуку транспортного засобу «Lexus RX350L», н.з. НОМЕР_1 , було вилучено лише сам указаний автомобіль, тобто інших речей, які би вказували на існування ознак протиправного характеру у зв'язку з розслідуваними обставинами, цей транспортний засіб не містив.
Наданим стороною обвинувачення протоколом обшуку, в якому лише зафіксовано факт вилучення транспортного засобу, що був об'єктом обшуку, не підтверджується наявність достатніх підстав уважати, що вилучений у ході обшуку автомобіль має доказове значення чи відповідає хоча б одній із ознак, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України. Інших підтверджених обставин, які б доводили зазначене вище, стороною обвинувачення не наведено.
У той же час, тягар доведення відповідності вилученого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України та п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України, необхідності накладення на нього арешту, покладено приписами КПК України саме на сторону обвинувачення.
Та обставина, що транспортний засіб за постановою слідчого визнано речовим доказом, у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, сама по собі не є підставою для накладення арешту на майно при непідтвердженні стороною обвинувачення за допомогою доказів наявності достатніх підстав для висновку про відповідність такого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Аргументи апелянта про необхідність застосування арешту майна з метою подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, є неспроможними, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних даних для висновку про те, що внаслідок розслідуваного кримінального правопорушення завдано шкоду, яка в подальшому підлягатиме відшкодуванню за цивільним позовом.
За таких обставин, висновок слідчого судді про відсутність підстав для накладення за клопотанням прокурора арешту на вказане вище майно є правильним.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 01 жовтня 2025 року про відмову в арешті майна - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4