Справа № 536/41/25 Номер провадження 22-ц/814/3068/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
секретар: Чемерис А.К.
за участю: адвоката Лазоренко О.В., ОСОБА_1 , адвоката Стіхіна А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У січні 2025 року Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лазоренко О.В. звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , терміном 3 місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 з повідомлення нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори від 23 грудня 2024 року стало відомо ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка залишила заповіт на користь позивача на належну їй земельну ділянку площею 6, 35 га на території Демидівської сільської ради. Про наявність заповіту на його користь позивачу не було відомо, позивач не є родичем померлої і не проживав разом з нею. Окрім того, позивач, починаючи з 2017 року разом із сім'єю постійно проживає у Сполучених Штатах Америки, а від початку повномасштабної війни російської федерації проти України по даний час не перетинав державний кордон України та постійно знаходиться за кордоном. Після отримання інформації від нотаріуса про наявність заповіту та про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , представник позивача звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право ОСОБА_2 на спадщину, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2025 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при подачі позову, в сумі 1211, 20 грн.
З рішенням районного суду не погодився відповідач ОСОБА_1 . У доводах апеляційної скарги вважає висновки районного суду помилковими.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався неактуальними правовими висновками Верховного Суду.
Наголошує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку на прийняття спадщини, як і перебування спадкоємця за кордоном.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 .
17 березня 2022 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_3 .
Також, 17 березня 2022 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звертався син ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Кременчуці, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Окрім того, 17 березня 2022 року до нотаріальної контори звернувся також син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 із заявою про відмову від належної йому частки спадщини.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Демидівською сільською радою, ІНФОРМАЦІЯ_5 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_6 .
Як встановлено з довідки Виконавчого комітету Омельницької сільської ради № 214 від 16 березня 2022 року, ОСОБА_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , одна.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), станом на 17 березня 2022 року у Реєстрі міститься запис про чинний заповіт ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А.
З листа приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н.А. від 02 травня 2022 року встановлено, що на запит державного нотаріуса Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л.В. надано копію заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 19 грудня 2013 року.
Згідно копії заповіту від 19 грудня 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А. та зареєстровано в реєстрі № 3129, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,35 га, кадастровий номер 5322481000:10:000:0140, яка розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 046661 від 23 лютого 2005 року, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 6, 35 га на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25 листопада 2024 року станом на 01 січня 2013 року згідно Книги записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, ОСОБА_3 видано державний акт серії ПЛ № 046661 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322481000:10:000:0140 площею 6, 35 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Як встановлено з матеріалів спадкової справи, нотаріусом після отримання інформації про наявність чинного заповіту ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 , вжито заходів щодо встановлення місцязнаходження останнього, а саме, 18 серпня 2022 року направлено запити до Крюківської районної адміністрації та Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради та у листопаді 2024 року направлено запити до Крюківської районної адміністрації та Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради, Омельницької сільської ради, Глобинської міської ради щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .
Згідно листа Виконавчого комітету Глобинської міської ради від 03 грудня 2024 року на запит державного нотаріуса надано інформацію про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_2 .
Як встановлено з листа державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л.В. за № 2240/02-14 від 23 грудня 2024 року, ОСОБА_2 було повідомлено нотаріусом, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа, заяву про прийняття спадщини подали спадкоємці за законом. Також повідомлено, що ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А. від 19 грудня 2013 року на ім'я ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку площею 6, 35 га, кадастровий номер 5322481000:10:000:0140, яка розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
27 грудня 2024 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5322481000:10:000:0140, яка розташована на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , останній не в'їжджав на територію України, починаючи з лютого 2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги районний суд вказав, що достовірно доведеним є факт необізнаності позивача ОСОБА_2 щодо наявності заповіту ОСОБА_3 на його користь і дана причина пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини є поважною, та позивач об'єктивно був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку з чим його вимоги про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є законними і обгрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, а також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 50).
Дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об'єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
У справі№ 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
З урахуванням наведених мотивів Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виснувала про наявність підстав для відступлення від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
У справі, яка переглядається, позивач не є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом, а отже, окрім спадкування за заповітом, він не мав право на спадкування.
Позивач ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог та поважність причин пропуску строку прийняття спадщини посилається на те, що не був обізнаний про наявність заповіту ОСОБА_3 на його користь, як і не знав про факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Отже, зважаючи на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду щодо визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки для позивача ОСОБА_2 заповіт ОСОБА_3 є єдиною підставою спадкування, і незнання про його існування не вимагало від нього вчинення дій щодо прийняття спадщини, районний суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на неврахування районним судом відповідної судової практики, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини.
Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції відповідача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.375, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак