Справа № 161/4021/25 Провадження №11-кп/802/583/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 1205030580000673 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Горохів, Луцького району, Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий:
1) вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.02.2019 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
2) вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 05.04.2019 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 13.11.2020 по відбуттю покарання;
3) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2024 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 один рік;
4) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки, станом на 13.06.2025 пробаційний нагляд не відбув,
засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2024, та визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 27 лютого 2025 року.
Вироком вирішено питання речових та судових витрат.
ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він у період часу з 13 год. 30 хв. по 13 год. 34 хв. 10 лютого 2025 року, перебуваючи на території КП «Волинський обласний наркологічний диспансер», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева (Івана Корсака), буд. 4-Б, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, продовженого у встановленому законом порядку Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №26/2025 від 15.01.2025, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4220-IX від 15.01.2025, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, через незачинені водійські двері проник в салон автомобіля марки «Renault Doker», державний номер НОМЕР_1 , звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_9 чоловічу барсетку, вартість якої згідно висновку експерта № СЕ-19/103-25/2070-ТВ від 17.02.2025 станом на 10.02.2025 становить 258, 33 грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 2060 гривень та 50 доларів США, що станом на 10.02.2025 року відповідно до даних НБУ в перерахунку на Національну валюту становить 2073,50 гривень та особисті документи, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 4391 грн. 83 коп..
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що він чисто розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, тяжко хворіє, повністю відшкодував завдані збитки потерпілому, який просив не призначати суворого покарання. Просить призначити йому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник вважає вирок в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, у зв'язку з чим вказані обставини визнані такими, що пом'якшують покарання. Крім того, обвинувачений має постійне місце реєстрації, потерпілий не наполягав на призначенні суворого покарання. Просить вирок суду змінити, призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення на строк три роки, і на підставі ст.71 КК України остаточно призначити покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які подані апеляційні скарги підтримували і просили змінити вирок суду в частині призначеного покарання, думку прокурора, яка подані апеляційні скарги заперечувала і просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться йому у провину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Доводи обвинуваченого в частині пом'якшення йому покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України, а також захисника про призначення ОСОБА_8 покарання із застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, місцевим судом взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , місцевий суд обґрунтовано відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Також місцевим судом враховано конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_8 вину визнав повністю, має постійне місце реєстрації та проживання, , не працює, потерпілий не наполягав на суворій мірі покарання, однак ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив корисливий злочин, в період відбуття покарання у виді пробаційного нагляду за попереднім вироком, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
На підставі вказаних обставин місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч.4 ст.185 КК України, яке слід відбувати реально.
А остаточне покарання суд першої інстанції правильно призначив на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Доводи апеляційної скарги про можливість застосування до ОСОБА_8 положень ст.69 КК України є безпідставними, оскільки визнані місцевим судом обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого в сукупності з даними про його особу не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Тому в даній справі відсутні правові підстави для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 із застосуванням положень ст.69 КК України.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні й законні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст.75 КК України, враховуючи те, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення 10.02.2025, тобто у період невідбутого покарання, а тому згідно ч.1 ст.71 КК України, та пункту 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 обвинуваченому обгрунтовано призначено остаточне покарання, яке слід відбувати реально, у зв'язку із чим апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України.
Призначене судом ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Підстав для зміни вироку суду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії даної ухвали.
Головуючий
Судді: