Справа № 752/11124/25
Провадження № 2-а/761/757/2025
11 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.М.,
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2025р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ № 0000256531 від 28 квітня 2025р. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 квітня 20225р. головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації Астапенком Я.М. була винесена постанова серії 2КІ № 0000256531, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700,0 грн.
На думку позивача, його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки оператором паркувального майданчика не було враховано положення п. 17.11.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. за № 1051/1051, а саме: особи, що мають статус учасника бойових дій, користуються правом безкоштовного паркування. Враховуючи те, що позивач має такий статус, то він не повинен був сплачувати за паркування.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 травня 2025р.матеріали справи передані за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2025р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2025р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.
02 серпня 2025р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про усунення недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 вересня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки головному спеціалісту - інспектору на час винесення оскаржуваної постанови не було відомо про те, що позивач має статус учасника бойових дій, та крім того, транспортний засіб позивача було розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць паркування, а тому позивач не мав права на реалізацію права на безоплатне паркування.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 28 квітня 2025р. постановою серії 2КІ № 0000256531, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700,0 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 28 квітня 2025р. о 13:54 год. на вул. Велика Васильківська (від вул. Ділова до вул. Івана Федорова) в м. Києві транспортний засіб «Peugeot 508» д.н.з. НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Фото/відеофіксацію події було зафіксовано технічним засобом: АРМ Інспектора.
Фото/відеофіксація правопорушення розміщена за адресою вебсайту в мережі Інтернет: kyiv/digital/ penalty/check.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, оскільки він, як учасник бойових дій має пільгу, яка звільняє його від сплати вартості паркування на відповідному майданчику.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі по тексту - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика) .
Пунктом 33.5.38 ПДР передбачено знак, що позначає місце для стоянки. Застосовується знак для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у ст. ст. 279-1 - 279-4 КУпАП.
Згідно ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Судом встановлено, що 28 квітня 2025р. відносно позивача було винесено постанову серії 2КІ № 0000256531, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що транспортний засіб позивача був залишений ним на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03 грудня 2009р., відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі, зокрема за допомогою засобів мобільного зв'язку. (п. 29 Правил паркування транспортних засобів)
При цьому у разі наявної інформації про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, відсутність паркувального автомату або платіжного пристрою не є підставою для звільнення позивача від обов'язку оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 17.11.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008р. за № 1051/1051, з подальшими змінами та доповненнями, правом безкоштовного паркування користуються: особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: «що мали статус учасника бойових дій»), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Суд зауважує, що право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах благоустрою міста Києва будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
При цьому, суд вважає, що Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника бойових дій.
Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не були дотримання положення ст. 280 КУпАП.
Отже, наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують відсутність в діях позивача, складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1КУпАП.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тлумачення змісту ст. 13 Конвенції надано Європейським судом з прав людини у низці рішень, зокрема: у рішенні від 29 червня 2006р. по справі «Пантелеєнко проти України» зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні по справі «Дорани проти Ірландії» указано, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні по справі «Салах Шейх проти Нідерландів» наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17 липня 2008р. по справі «Каіч та інші проти Хорватії» відображено, що обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, позаяк протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд вважає необхідним також врахувати висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 04 липня 2024р. у справі «Кривченко та Олійник проти України», відповідно до яких право заявника не може бути залежним від обміну інформацією між органами державної влади.
У контексті означеного суд наголошує на тому, що відсутність у суб'єкта владних повноважень доступу до реєстрів, з яких можна встановити наявність в особи статусу учасника бойових дій або будь яких інших пільг щодо оплати паркування, тобто порушення обміну інформацією між органами державної влади, не може позбавляти позивача права на безоплатне паркування, що гарантоване йому законодавством та слугувати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, суд вважає необхідним особливо закцентувати увагу на тому, що за змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що стороною відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано його пояснення, надана можливість ознайомлення з матеріалами справи, скористатися юридичною допомогою, розглянуто клопотання в разі їх наявності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, про задоволення позову, та з метою захисту прав позивача, слід постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000256531 від 28 квітня 2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП закрити, в силу положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Доводи сторони відповідача у відзиві на позов, про порушення позивачем правил паркування, шляхом розміщення автомобіля не на зарезервованому паркувальному місці, судом оцінюються критично, оскільки стороною відповідача не було надано до суду належні і допустимі докази, які підтверджують наявність відповідних зарезервованих місць, а крім того, оскаржувана постанова була складена відносно позивача лише саме за несплату паркування.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 152-1, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 34926981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000256531 від 28 квітня 2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП (постанова серія 2КІ № 0000256531 від 28 квітня 2025р.) - закрити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: