Справа № 761/33454/25
Провадження № 3/761/6833/2025
22 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Анохін А.М. розглянувши матеріали справи, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП,-
Як вбачається з протоколу серії ЕПР 1 № 405975 від 29.07.2025, водій ОСОБА_1 27.07.2025 о 21 год. 58 хв. по вул. Богдана Хмельницького, 68-А у м. Києві керуючи транспортним засобом «Ауді», д.н.з НОМЕР_1 не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на транспортний засіб «Ленд Ровер», д.н.з НОМЕР_2 .
В результаті ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно протоколу серії ЕПР 1 №405982 від 29.07.2025, водій ОСОБА_1 будучи учасником ДТП, залишив місце ДТП.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 13.1, 2.10.а ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
31 серпня 2025 року, 17.09.2025, 19.09.2025 та 21.10.2025 представником ОСОБА_1 - Григоренком Ю.С. були подані клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
За таких обставин, враховуючи час вчинення правопорушення та строки накладення адміністративного стягнення, суддя не вбачає доцільним відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 - Григоренка Ю.С. спрямовані на зволікання розгляду справи.
Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суддя, дослідивши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, приходить до наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, підтверджується наданими суду письмовими доказами, зокрема: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 № 405975 від 29.07.2025, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 №405982 від 29.07.2025, схемою місця ДТП, рапортами, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно п. 2.10 ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Аналізуючи зазначені докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. 13.1, 2.10.а ПДР України доведена належними та допустимими доказами у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім того, дії правопорушника ОСОБА_1 за ознаками ст. 122-4 КУпАП, також кваліфіковані правильно, оскільки він залишив, на порушення встановлених правил, місце дорожньо - транспортної пригоди, до якої причетний.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що, відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, суд вважає необхідним застосувати правила ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відноситься до числа більш серйозних, оскільки санкція цієї статті передбачає більш суворіше стягнення, ніж санкція ст. 124 КУпАП, тому адміністративне стягнення йому необхідно призначити в межах санкції, передбаченої ст. 122-4 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, обставин, що пом'якшують та його відповідальність, та відсутність, що обтяжують, а також - характеру та суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 33, ст. 40-1, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Суддя Андрій АНОХІН