Справа №760/7650/25
2/760/8434/25
11 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач через свого представника звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача в якому просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.03.1977 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №310.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.03.1977 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис №310.
Позивач зазначає, що шлюбні відносини припинено, шлюб є формальним, сторони мають різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, проживають окремо.
На думку позивача, примирення і збереження шлюбу неможливе.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала від 28.03.2025 та примірник позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача відповідно до відповіді №1238893 від 27.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся до суду із відміткою АТ «УКРПОШТА» «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.1977 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (повторно), виданого Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, серії НОМЕР_1 , актовий запис №310.
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб між ними є формальним, сторони мають різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, а подальше їх спільне проживання у шлюбі та його збереження стало дійсно неможливим і суперечить їхнім інтересам.
Таким чином, сторони створили умови за яких їх шлюб фактично припинився.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
В контексті ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини, дитини-інваліда, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Враховуючи наведене, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, оскільки це суперечить інтересам сторін.
Таким чином, встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливе і суперечить інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 23.03.1977 року Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №310.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Козленко